Мон-Руаяль.Монреаль. Канада (Mount Royal. Montreal, Canada)

"Двісті сходинок", - сказала вона, - "дуже легкий підйом", - сказала вона... "Не встигнете й обернутись - вже на горі", - сказала вона... Ну ми й повірили. Виявилось, що, по-перше, там не двісті сходинок, а п'ятсот чотирнадцять. Ми порахували дорогою назад. По-друге, щоб до тих сходинок дійти треба ще на гору підніматись. Ну а по-третє, перлись ми на ту гору у найбільшу спеку.

Камінь-Штатив. Нью-Джерсі (Tripod Rock, Pyramid Mountain, NJ)

Стежка до Каменя-Штатива(Tripod Rock) на горі Піраміда (Pyramid Mountain) вважається однією з найгарніших у Нью-Джерсі: скелі, оглядові майданчики, струмки і незвичайні камені.
Камінь-Штатив - велика каменюка, що лежить на трьох менших, має наукову назву ератичний валун, не від слова еротика, а від лат. erraticus — мандрівний. Такий термін використовують для великих каменів, що були занесені льодовиком далеко від місця їх утворення.

Беартус Хайвей (Beartooth Highway), Монтана - ще одна найгарніша дорога Америки

Беартус Хайвей(Beartooth Highway) часто називають найгарнішою дорогою Америки, але "найгарніших доріг" в Америці дуже багато: і монтанська Дорога-що-веде-до-сонця, і Натчез Трейс Парквей(Natchez Trace Parkway) у Міссісіпі, і Скайлайн Драйв (Skyline Drive) у Вірджинії... Всіх не перерахувати, тому яка ж дорога все ж таки найгарніша кожен визначає для себе, я ж приєднаюсь до тих, хто віддав свій голос за Беартус.

Національний Парк Глейшир. День третій: мінлива гірська погода, ведмеді та льодовик (Glacier National Park, MT)

Третій, останній день у парку, ми вирішили присвятити довгій і складній прогулянці до льодовика. На жаль, погода задачу нам вирішила не полегшувати. Хоча це ще з якого боку подивитись, після того як ми поїхали, там взагалі снігопади почались, тож можна сказати нам дуже пощастило:)

Осінній Вермонт: сир від президенту, мальовничі гори, ущелина Квічі та ще більше краєвидів

У кожному штаті Нової Англії просто повинно бути місто Манчестер(Manchester), в інших штатах - по бажанню населення:) Всього у США - двадцять один Манчестер, що, у порівнянні з сорок одним Спрінгфілдом, небагато. Кожен з Манчестерів унікальний, і по своєму гарний, мабуть, але зупинимось на Манчестері штату Вермонт.

Дощовий день у Національному Парку Глейшир, Монтана (Glacier National Park, MT)

Прогноз погоди на наступний день нашого візиту до Національного парку Глейшир були невтішними - обіцяли дощ та холод. Тож ми звернулись до гугла з питанням "Що робити у парку, коли йде дощ?". Відповідь була - тим же чим і у сонячну погоду - хайкати і насолоджуватись краєвидами:) Тож ми вдягнули теплі курточки, зверху водостійкі плащі, натягли на ноги наші водостійкі чоботи для хайкання і поїхали вивчати східну сторону парку, в якій в цей день обіцяли трохи кращу погоду - дощ з перервами замість безперервного дощу:)
Східна частина парку складається з трьох регіонів - долини Сент-Мері(St. Mary Valley), району Ту Медісин(Two Medicine) та Мені Глейшрир (Many Glacier).

Осінній Вермонт: гора Іквінокс (Mount Equinox Skyline Drive, VT)

Населення Америки схильне до сезонних міграцій. Влітку всі як один сідають у машини і їдуть у сторону океану, взимку - у гори кататись на лижах, а восени - дивитись на листя. Наскільки популярна така осіння розвага можна судити вже по тому, що в інтернеті купа карт, які показують у реальному часі стан жовтіння листя, а під час піку кольорів знайти хоч який-небудь готель у популярних місцях майже не можливо.

Національний парк Глейшир: Дорога-що-веде-до-сонця, гірські кози та білка-модель (Glacier National Park: Going-to-the-Sun Road and Hidden Lake Overlook Trail)

Одним з обов'язкових пунктів в списку "що подивитись" кожного відвідувача парку Глейшир є "Дорога-що-веде-до-сонця". Вона проходить майже через увесь парк і її часто називають найгарнішою дорогою Америки. Тут можна, звісно, посперечатись, бо доріг з краєвидами, від яких захоплює дух, в кожному штаті як мінімум по одній.

Національний Парк Глейшир: озера Аваланч та МакДональд (Glacier National Park, MT)

Національний Парк Глейшир(Glacier National Park), який часто називають Короною Континенту(Crown of the Continent), був головною метою цієї поїздки. Чотири тисячі квадратних кілометрів гір, сто тридцять кришталево чистих озер, більше тисячі різновидів рослин, сотні різновидів звірів і більше тисячі кілометрів стежок для хайкінгу. Є де розгулятись і на що подивитись.

Изящная Арка. Национальный парк Арчес. Юта (Delicate Arch. Arches National Park. Utah)

Утро следующего дня было хоть и не дождливым, но пасмурным. Мы встали пораньше, чтобы быстренько справиться с последней и самой главной аркой. Приехали в парк, подъехали к нужному повороту и увидели подозрительные оранжевые конусы и машину рейнджера блокирующую нужную нам дорогу. Оказалось что, дорога закрыта из-за сильных дождей. Мы расстроились, но делать нечего, в Арках мы уже все посмотрели, что хотели. Рейнджер сказал, что может быть к полудню дорогу откроют. Очень надеясь на то, что он говорит нам правду мы поехали в два других парка, расположенных недалеко, потому что в этом мы уже все, кроме Изящной Арки, уже посмотрели.

Фуникулер на горе Лукаут, Теннесси (Incline Railway, Lookout Mountain, Tennessee)

На этот фуникулер у нас тоже остались билеты с прошлого года, потому что в дождь никаких мы видов бы не увидели. Своим существованием фуникулер обязан "Битве над тучами", которая произошла на горе Лукаут(Lookout Mountain) во время Гражданской войны.

Каменный Город, Джорджия (Rock City, Lookout Mountain, Georgia)

Rock City - одна из достопримечательностей из-за которых мы собственно и отправились в Теннесси второй раз. В прошлом году, когда мы приехали в этот парк, шел такой ливень, что в метре ничего видно не было. Билеты мы покупали до поездки и в тот же день нам надо было уезжать. К счастью купленные билеты действительны в течении года, так что мы вернулись досматривать недосмотренное.

Железная Дорога на Гору Вашингтон, Нью-Гэмпшир (Mount Washington Cog Railway, NH)

Взобраться на гору Вашингтон хотела с незапамятных времен, но как то не складывалось, то времени не хватало, то погода подводила. В конце концов решили мы что так больше нельзя и надо срочно с этим что-то сделать. Гора Вашингтон самая высокая гора в северо-восточной части США, ее высота 1917 метров. Входит она в Президенский хребет и знаменита своей жуткой погодой. Самый сильный ветер, когда либо измеренный на поверхности Земли был зафиксирован именно там - 372 км в час. Даже летом там холодно и ветрено и не совсем приятно, температура там никогда не поднимается выше 22 градусов, ну а в среднем в августе там около 6-ти градусов тепла.

Национальный Парк Грейт-Смоки-Маунтинс, Теннесси (Smoky Mountains, Tennessee)

На следующий день к обеду мы наконец-то въехали в Теннесси и сразу же отправились в горы - Smoky Mountains. Эти горы расположены вдоль границы Теннесси и Северной Каролины, точнее это границу вдоль них проложили:) Мы уже бывали в этих горах, еще на заре туманной юности, лет 5 назад, но со стороны Каролины, теперь же мы решили исследовать сторону Теннесси. Планы у нас были наполеоновские как всегда, но как-то мы очень долго ехали:) Или поздно встали или я не знаю:) Приехали в горы позже чем планировалось часа на два. Мы вообще какие-то расслабленные в эту поездку были, стареем наверное:)

Национальный парк Шенандоа, Вирджиния (Shenandoah National Park, VA)

В огромнейшем и красивейшем национальном парке Шенандоа (Shenandoah National Park) план у нас был простой - проехать по дороге, которая ведет через весь парк и называется Skyline Drive. С обзорных площадок этой дороги отрываются захватывающие дух виды и, вообще, она рекомендована всеми путеводителями:), а теперь и нами:)

По горам штата Нью Йорк - Кетскилл (Catskill, NY)

В горы я люблю ходить. Не на недели с полным количеством оборудования, а на денек. Ну можно на пару:-) Новое место жительства - новые горы рядом:-) А значит нужно покорять:-) В связи с напряженными рабочими выходными в этом году сезон hiking открыла очень поздно. Но лучше ведь поздно чем никогда? (хотя...когда я лезла на 315-ую гору я так не думала:-) 

Есть у нас тут на работе hiking профессионалы, ходят в горы почти каждые выходные, ну в общем и мы напросились, ну кто ж знал, какие они сильные и выносливые:-) Меня конечно насторожила немного длинна маршрута в 20 км.. но не так чтобы очень, знала что тяжело будет после большого перерыва - но не знала, что настолько:-)))) Вернее я себе не представляла самого маршрута – ведь одно дело пройти 20 км по ровной дороге, а другое дело....