Національний монумент "Білі Піски"(White Sands National Monument)

Національний монумент "Білі Піски"(White Sands National Monument), власне став причиною, яка спонукала нас поїхати в Нью-Мексико. Білі піски, як не важко здогадатись з назви, це пустеля вкрита білосніжними дюнами, що виблискують на сонці, як великі кучугури солі чи цукру. Це одне з найбільших природних див не лише США, а й світу. Видовище просто неймовірне і нереальне — кілометри й кілометри абсолютно білих дюн, синє-синє небо, і гори на горизонті.

Національний історичний парк Саратога. Стілвотер, Нью-Йорк (Saratoga National Historical Park, Stillwater, NY)

Національний історичний парк Саратога, розташований у штаті Нью-Йорк був створений щоб зберегти місце відомої битви біля Саратоги. Ця битва стала першою битвою яку виграла армія Америки, абияк вишколена, і абияк озброєна, у професійної армії Британії. Після цієї перемоги молоду державу почали визнавати і підтримувати у світі. Так зокрема незалежність США визнала Франція і стала надавати Америці підтримку у вигляді грошей та озброєння.
Ми вже були у кількох подібних парках, зокрема у Національному військовому парку Геттінсбург, на який парк Саратога дуже схожий. Єдина різниця - в Саратозі людей менше у сто раз :) Слід правда зазначити, що і парк менший, скромніший, без десятків меморіалів та пам'ятників.

Форт Хенкок. Сенді-Хук, Нью-Джерсі (Fort Hancock. Sandy Hook, NJ)

Сенді-Хук, Нью-Джерсі - це не лише пляжі, а місце з багатою і цікавою історією, природою, маяком, закинутими будівлями та милями велосипедних доріжок. До того ж після Дня Праці вхід, точніше в'їзд, у це чудове місце безкоштовний, тож можна сповна насолодитись усім запропонованим. Найцікавіша з історичної точки зору частина півострова - це Форт Хенкок.

Великі Водоспади. Вірджинія (Great Falls National Park, Virginia)

До Великих Водоспадів(Great Falls) у Вірджинії з Вашингтону їхати буквально двадцять хвилин, але судячи з номерів на машинах відвідують його чомусь в основному місцеві жителі.
В цьому місці широкий і повноводний Потомак, річка, на якій розташувалась столиця, проходить через ущелину Мазер(Mather Gorge).

Один день у Єллоустонському національному парку (Yellowstone National Park, Wyoming)

Плануючи поїздку до Монтани, ми все поглядали на Єллоустонський національний парк, який знаходиться "поруч". Хоч ми вже і були в ньому, але Єллоустон це таке незвичайне місце, що туди можна їздити і їздити. Тож, після недовгих вагань, ми таки вирішили заскочити до цього неймовірного парку хоча б на день, до того ж саме в нього вів Беартус Хайвей, що був обов'язковим пунктом програми.

Національний Парк Глейшир. День третій: мінлива гірська погода, ведмеді та льодовик (Glacier National Park, MT)

Третій, останній день у парку, ми вирішили присвятити довгій і складній прогулянці до льодовика. На жаль, погода задачу нам вирішила не полегшувати. Хоча це ще з якого боку подивитись, після того як ми поїхали, там взагалі снігопади почались, тож можна сказати нам дуже пощастило:)

Дощовий день у Національному Парку Глейшир, Монтана (Glacier National Park, MT)

Прогноз погоди на наступний день нашого візиту до Національного парку Глейшир були невтішними - обіцяли дощ та холод. Тож ми звернулись до гугла з питанням "Що робити у парку, коли йде дощ?". Відповідь була - тим же чим і у сонячну погоду - хайкати і насолоджуватись краєвидами:) Тож ми вдягнули теплі курточки, зверху водостійкі плащі, натягли на ноги наші водостійкі чоботи для хайкання і поїхали вивчати східну сторону парку, в якій в цей день обіцяли трохи кращу погоду - дощ з перервами замість безперервного дощу:)
Східна частина парку складається з трьох регіонів - долини Сент-Мері(St. Mary Valley), району Ту Медісин(Two Medicine) та Мені Глейшрир (Many Glacier).

Національний парк Глейшир: Дорога-що-веде-до-сонця, гірські кози та білка-модель (Glacier National Park: Going-to-the-Sun Road and Hidden Lake Overlook Trail)

Одним з обов'язкових пунктів в списку "що подивитись" кожного відвідувача парку Глейшир є "Дорога-що-веде-до-сонця". Вона проходить майже через увесь парк і її часто називають найгарнішою дорогою Америки. Тут можна, звісно, посперечатись, бо доріг з краєвидами, від яких захоплює дух, в кожному штаті як мінімум по одній.

Національний військовий парк Віксбург, Віксбург, Міссісіпі (Vicksburg National Military Park, Vicksburg, Mississippi)

Віксбург - найпівнічніша точка нашої подорожі вгору по Могутній Міссісіпі. Колись це місто було одним із головних портів на півдні країни. Він знаходиться на двох ріках - Міссісіпі і Язу, тож кращого місця для транспортної розв'язки годі було і шукати.  Тепер замість портів тут казино і глушина. Всі інші міста, які ми відвідали під час подорожі здавались просто центрами цивілізації у порівнянні з Віксбургом, хоч це не таке вже й маленьке місто. Але місто нас не дуже цікавило, ми приїхали сюди заради Національного військового парку Віксбург (Vicksburg National Military Park). Ми вже були у двох подібних парках - у парку Геттінсбург та Веллі Фордж. Вони дуже схожі тим, що розташовані у місцях великих битв, у них дуже багато пам’ятників і монументів, і у всіх них є автомобільний тур. Але Віксбургзький парк унікальний тим, що в ньому є канонерський човен броненосець "ЮСС Каір" (USS Cairo).

Каньон Брайс, Юта (Bryce Canyon National Park, UT)

Каньон Брайс  - еще один парк-знаменитость, который мы посетили в эту поездку. Несмотря на свое название, никакой он не каньон, а несколько природных больших амфитеатров.
Знаменит он в первую очередь своми худу - высокими камнями причудливых форм. Они результат работы эррозии и ярких представителей этих геологических образований мы уже встречали раньше - в парке Гоблинов.

Национальный парк Зайон: Нижний Изумрудный Пруд и бродилки по Реке Вирджин (Zion National Park, UT)

Первый день у нас был проверкой на выносливость, мы как всегда дорвались, а на второй день мы расслабились и получили море удовольствия. С самого утра (ну как с самого, часов в 10) мы решили отправляться покорять Нерровс, часть парка, которая представляет собой узкий каньон. По его дну протекает речка Вирджин(Virgin). На первый взгляд она совершенно безобидная, но после сильных дождей, в узком каньоне она имеет убийственную силу. Поэтому мы еще раз спросили у рейнжеров не ожидается ли дождей, гроз и ураганов, и только получив ответ - нет, отправились в путь. Нерровс - последняя остановка автобуса в парке. Так что мы заодно еще раз парк посмотрели.

Юта-Невада-Аризона. Плачущие камни и Место, куда приземляются ангелы (Zion National Park, UT)

Национальный парк Зайон - одно из самых популярных мест Юты. Особенно на праздники. Понятно что в последние праздничные дни лета, в наших краях, и на первые дни, когда в южной Юте, можно хоть как-то дышать, народу и должно быть много. Но не настолько же:) Это скорее всего наша ошибка, надо было спланировать так, чтобы приехать в парк хотя бы просто в будний день, но мы как-то не подумали. Нас должны были насторожить как минимум три фактора - наличие в парке автобуса, который развозит туристов по достопримечательностям, праздники и забитость отелей.

Национальный парк Акадия, Мэн. Часть третья. Маяк, тропы и омары(Acadia National Park, ME)

Чем бы таким заняться в полшестого утра подумали мы и отправились на маяк.Тем более, что уже совсем рассвело. Маяк, Басс Харбор Хед Лайт (Bass Harbor Head Light), является визитной карточкой парка. Он появляется во всех рекламных проспектах, во всех рекомендациях и изображен на монетке-четвертаке из серии Национальные парки.

Национальный парк Акадия, Мэн. Часть вторая. Рассвет (Acadia National Park, ME)

Оказывается если ночь не спать то можно очень-очень много успеть. День оказывается бесконечно длинным и местами мучительным:), но путеводители настаивали - встретить рассвет на горе Кадиллак  - обязательно. Если не встретили, то считай и в Акадии не был.

Гора Кадиллак(Cadillac Mountain) первой видит солнце в США с марта по октябрь, поэтому безумные туристы просыпаются ни свет ни заря и отправляются на гору.

Йеллоустоун, часть четвертая, последняя: Олд Фейтфул(Old Faithful Geyser) и Большой призматический источник (Grand Prismatic Spring)

Олд Фейтфул и Большой призматический источник cамые пожалуй знаменитые и раскрученные места в Йеллоустоун, мы их приберегли напоследок, как самое вкусненькое...но... они нам понравились, но не так как Изящная Арка, вот там было и ох и ах и вообще, тут же было "ну ок, красиво конечно.."

Йеллоустоун, Вайоминг. Часть третья (Yellowstone National Park, WY)

В каждом посте о Йеллоустоун должна быть хотя бы одна фотография бизона:) Бизона утром мы встретили практически сразу. Он завтракал и на нас не обращал внимания. А еще он был к нам повернут мордой, что редкость. Обычно они к нам разворачивались попами.

Йеллоустоун, Вайоминг: Каньон, водопады, олени...(Yellowstone National Park, WY)

Кроме всевозможных геотермальных радостей в Йеллоустоун есть еще и каньон, он так и называется Большой Каньон Йеллоустоуна (Grand Canyon of the Yellowstone). Собственно этот каньон и дал парку название, которое переводится с английского как Желтый Камень. Стены каньона разноцветные, есть желтые, есть розовые, есть белые, красные, но преобладает все таки желтый. В такой цвет они окрашены благодаря наличию железа в земле и высоких температур.

Йеллоустонский национальный парк, Вайоминг. Часть первая(Yellowstone National Park, WY)

Рано утром мы выехали в Йеллоустоун, от нашего отеля туда было еще два часа ехать. Конечно, на такой парк два дня это очень мало, но выбора не было. Дорога в Йеллоустоун проходит через другой парк Гранд-Титон (Grand Teton National Park). Мы его собирались просто проехать, но очень там уж красиво - пришлось останавливаться:)

Изящная Арка. Национальный парк Арчес. Юта (Delicate Arch. Arches National Park. Utah)

Утро следующего дня было хоть и не дождливым, но пасмурным. Мы встали пораньше, чтобы быстренько справиться с последней и самой главной аркой. Приехали в парк, подъехали к нужному повороту и увидели подозрительные оранжевые конусы и машину рейнджера блокирующую нужную нам дорогу. Оказалось что, дорога закрыта из-за сильных дождей. Мы расстроились, но делать нечего, в Арках мы уже все посмотрели, что хотели. Рейнджер сказал, что может быть к полудню дорогу откроют. Очень надеясь на то, что он говорит нам правду мы поехали в два других парка, расположенных недалеко, потому что в этом мы уже все, кроме Изящной Арки, уже посмотрели.

Арки "Окна". Национальный парк Арчес, Юта (Windows. Arches National Park, UT)

После Садов Дьявола мы решили оставить Изящную арку на другой день, потому что уже находились и не хотели идти и проклинать эту арку и все на свете из-за усталости, а в этот день двигаться в сторону выхода и смотреть все что успеем.
К следующей арке - Сломанной арке (Broken Arch) - нужно тоже долго идти, но по ровной тропе, без всяких экстремальных возвышений и прыгания по камням. Почему она так называется совершенно непонятно, волне себе целая арка. Очень даже симпатичная и фотогеничная.