Прогноз погоди на день, коли ми зібрались відвідати Оттаву був дуже невтішний — дощ зранку до самої ночі. Ми запаслись парасольками, взяли водонепроникні куртки й приготувались до найгіршого, та погода змилувалась і дощ йшов не весь час, нам навіть вдалось погуляти містом.
Оттава стала столицею завдяки своєму географічному положенню, в 1857 році вона знаходилась у самому центрі Канади, між Торонто і Монреалем, центрами англомовної й французької частин країни. До того ж Оттава була далеко від кордону з США, з якими у Британської колонії Канади тоді були дуже напружені стосунки. У ті роки Оттава була невеликим селом, в якому в основному жили лісоруби. Один з американських журналістів, після того як дізнався що Королева Вікторія обрала Оттаву столицею, навіть пошуткував, що Оттаву точно не захопить ніяка армія, бо ніхто не зможе знайти це місце в густих лісах, що його оточують.
У 1850-х роках в Оттаві почала активно розвиватись дерево заготівельна промисловість, лісопильні росли як гриби після дощу. Для транспортування дерева побудували залізну дорогу, яка з'єднала місто з зовнішнім світом і відразу ж Оттава почала рости.
Парламент на Парламентському пагорбі почали будувати у 1859 році, а закінчили будівництво — у 1876. Оттава не тільки отримала дуже гарний центр, з будівлями, що виглядали як середньовічні замки, а й усілякі надзвичайно сучасні на той час штуки. Так у 1885 році Оттава була єдиним містом у Канаді, всі вулиці якого освітлювались за допомогою електроенергії.
На жаль, погана погода була не єдиним неприємним сюрпризом для нас, про те що найкрасивіші будівлі парламенту, Центральний і Східний Блоки, зачинені на реставрацію ми знали, але ми не підозрювали, що весь Парламентський пагорб буде розрито, перекопано, перекрито. Як потім нам розказали на турі іншими будівлями, реконструкція займе 10-15 років. Річ у тому, що головна парламентська будівля дуже застаріла, там немає інтернету і нормального кондиціонування, не працюють ліфти, всюди небезпечний азбест, тож привести її до сучасних стандартів займе деякий час.
Ми побродили трохи розваленою площею і відправились на перший із запланованих турів — тур Палатою Громад Канади, яку тимчасово перенесли у Західний Блок. Парламентська система Канади сформована за принципом Британської. Навіть оформлення зали засідань точно повторює британську, опозиція та партія, що знаходиться зараз при владі, сидять напроти одне одного, зала встелена зеленим килимом. Наш гід нам сказала, що такий колір килима, тому що у Британському парламенті такий, а чому він там зелений, того ніхто не знає.
Палата Громад складається з членів парламенту, яких обирають безпосередньо Канадські громадяни на чотири роки. Фактично, для прийняття будь якого закону треба щоб його було узгоджено й Палатою Громад і Сенатом, але зазвичай Сенат приймає все, що йому передадуть "знизу" (Палату громад часто називають "нижньою"). Більш того, у будь-якого канадського прем'єра є шанси займати цю посаду, лише так довго, як його будуть підтримувати у Палаті Громад.
Західний Блок побудований у 1865 році зазвичай був закритий для турів, але через те що сюди перенесли місце засідання нижньої палати, тепер можна потрапити і сюди. Цікаво, що на залу засідань перетворили внутрішній дворик будівлі. Стеля зроблена зі скла, що дозволяє сонячним променям освітлювати залу. Будівлю щойно повністю відреставрували, тому там є сучасні зручності. Також під час реставрації було створено кілька підземних поверхів і тунель до основної будівлі парламенту — Центрального блоку.
Далі за планом у нас були відвідини Сенату Канади, який тимчасово переїхав в будівлю старого залізничного вокзалу. Вокзал було побудовано в 1912 році, за дизайном архітектора з Нью-Йорку Бредфорда Лі Гілберта (Bradford Lee Gilbert). Та закінчити проект йому не вдалось, щось він не так там зробив, тому його було звільнено, а будівництво передали монреальській фірмі Росс і МакФарлане (Ross and MacFarlane). Вони внесли багато змін у початковий проект як вокзалу, так і розкішного готелю Château Laurier прямо напроти станції.
У 1966 році було вирішено, що з залізничним полотном прямо у центрі міста треба щось робити, воно не додавало ні краси, ні функціональності, тому залізну дорогу замістили звичайною, а вокзал перемістили трохи далі. Будівлю ж планували знести, але в центрі міста катастрофічно не вистачало суспільних вбиралень, що її вирішили залишити. Згодом станцію перетворили на конференц-центр.
У 2018 році в будівлю переїхав Сенат, у зв'язку з ремонтом Центрального блоку, про який я писала вище. Сенат буде засідати тут протягом десяти наступних років.
Килим у сенаті не зелений, а червоний і на ньому зображені листки усіх порід клену, які ростуть у Канаді.
Канада двомовна країна, тож усі засідання мають транслюватись двома мовами. Переклад повинен відбуватись не після того, як людина що виступає закінчить речення, чи промову, а майже одночасно. Ця робота дуже важка, вона вимагає знань, володіння ситуацією і надзвичайного нервового напруження, тож перекладачі працюють лише двадцять п'ять хвилин підряд, потім міняються і відпочивають скільки треба (чи скільки дозволять).
Раз вже ходити по державним установам то треба пройтись по усім, і після Сенату ми відправились до Рідо-Голл (Rideau Hall) - офіційної резиденції Генерал Губернатора. Великий маєток розташований на території парку, яким можна гуляти без усяких обмежень, а в будинок водять тури. На жаль, ми запізнились на останній тур на п'ять хвилин, тому всередину не потрапили, а лише погуляли навколо.
Завдяки тому, що ми не потрапили на тур, ми потрапили до Канадського монетного двору. Ще й прорвались туди без квитків, ну там просто люди заходили й ми зайшли, а коли в нас спитали чи є у нас квитки, то ми дуже здивувались. Нас не вигнали, а дозволили заплатити на місці й таки подивитись на те, як виготовляють Канадські монетки та медалі. Канадський монетний двір відкрили у 1908 році, як філію Британського Королівського Монетного двору. У 1931 він набув незалежності й перейшов під контроль Канади. В Оттавській філії друкують лише пам'ятні монети та медалі. Усі монети дуже гарні й звісно їх можна придбати у магазинчику на виході.
Будівля монетного двору дуже гарна, нагадує замок, вона занесена до Національного реєстру Історичних місць. Фотографувати можна лише надворі, що зрозуміло.
Ось така от вийшла прогулянка державними установами Канади. Було дуже цікаво і пізнавально, але треба буде повернутись коли закінчиться реставрація, подивитись на Центральний та Східний Блоки, та таки потрапити до губернаторської резиденції
вау!
ВідповістиВидалити