Національний Монумент "Каша-Катуве Тент Рок", Нью-Мексико

Чомусь у кожну нашу поїздку нам завжди доводиться брати й футболки й зимові куртки. Поїздка до Нью-Мексико не стала виключенням. В перші дні, на півдні штату, ми гуляли під палючим сонцем у парку Білі Піски, де температура досягала мало не 30 градусів Цельсія, і навіть встигли згоріти. В один з останніх днів, під час прогулянки по неймовірному парку зі смішною назвою Каша-Катуве(Kasha-Katuwe Tent Rocks National Monument, New Mexico), нас щедро посипало снігом.

Беартус Хайвей (Beartooth Highway), Монтана - ще одна найгарніша дорога Америки

Беартус Хайвей(Beartooth Highway) часто називають найгарнішою дорогою Америки, але "найгарніших доріг" в Америці дуже багато: і монтанська Дорога-що-веде-до-сонця, і Натчез Трейс Парквей(Natchez Trace Parkway) у Міссісіпі, і Скайлайн Драйв (Skyline Drive) у Вірджинії... Всіх не перерахувати, тому яка ж дорога все ж таки найгарніша кожен визначає для себе, я ж приєднаюсь до тих, хто віддав свій голос за Беартус.

Національний Парк Глейшир. День третій: мінлива гірська погода, ведмеді та льодовик (Glacier National Park, MT)

Третій, останній день у парку, ми вирішили присвятити довгій і складній прогулянці до льодовика. На жаль, погода задачу нам вирішила не полегшувати. Хоча це ще з якого боку подивитись, після того як ми поїхали, там взагалі снігопади почались, тож можна сказати нам дуже пощастило:)

Осінній Вермонт: сир від президенту, мальовничі гори, ущелина Квічі та ще більше краєвидів

У кожному штаті Нової Англії просто повинно бути місто Манчестер(Manchester), в інших штатах - по бажанню населення:) Всього у США - двадцять один Манчестер, що, у порівнянні з сорок одним Спрінгфілдом, небагато. Кожен з Манчестерів унікальний, і по своєму гарний, мабуть, але зупинимось на Манчестері штату Вермонт.

Дощовий день у Національному Парку Глейшир, Монтана (Glacier National Park, MT)

Прогноз погоди на наступний день нашого візиту до Національного парку Глейшир були невтішними - обіцяли дощ та холод. Тож ми звернулись до гугла з питанням "Що робити у парку, коли йде дощ?". Відповідь була - тим же чим і у сонячну погоду - хайкати і насолоджуватись краєвидами:) Тож ми вдягнули теплі курточки, зверху водостійкі плащі, натягли на ноги наші водостійкі чоботи для хайкання і поїхали вивчати східну сторону парку, в якій в цей день обіцяли трохи кращу погоду - дощ з перервами замість безперервного дощу:)
Східна частина парку складається з трьох регіонів - долини Сент-Мері(St. Mary Valley), району Ту Медісин(Two Medicine) та Мені Глейшрир (Many Glacier).

Національний парк Глейшир: Дорога-що-веде-до-сонця, гірські кози та білка-модель (Glacier National Park: Going-to-the-Sun Road and Hidden Lake Overlook Trail)

Одним з обов'язкових пунктів в списку "що подивитись" кожного відвідувача парку Глейшир є "Дорога-що-веде-до-сонця". Вона проходить майже через увесь парк і її часто називають найгарнішою дорогою Америки. Тут можна, звісно, посперечатись, бо доріг з краєвидами, від яких захоплює дух, в кожному штаті як мінімум по одній.

Національний Парк Глейшир: озера Аваланч та МакДональд (Glacier National Park, MT)

Національний Парк Глейшир(Glacier National Park), який часто називають Короною Континенту(Crown of the Continent), був головною метою цієї поїздки. Чотири тисячі квадратних кілометрів гір, сто тридцять кришталево чистих озер, більше тисячі різновидів рослин, сотні різновидів звірів і більше тисячі кілометрів стежок для хайкінгу. Є де розгулятись і на що подивитись.