"Рай.Центр" мені сподобалась більше ніж "Макар", герої живіші і правдивіші(окрім Люби), цікаве переплетіння містики і реальності, духовного і матеріального світів, та, на жаль, все одно до рівня "Молоко з кров'ю" не дотягує.
Троє бідних студентів - Люба, Макар та Гоцик - через жадібність хазяйки змушені жити втрьох у малесенькій квартирі на Подолі. У 27 квадратних метрів, їм вдалось помістити на цілий космос, заповнений мріями про успіх, мріями про кохання, кар'єру, гроші і про прекрасне майбутнє.
Та нажаль, не завжди у житті можна "пробитись нагору" і залишитись з чистим сумлінням і руками, тож головним героям весь час доводиться робити вибір. Особливо складним цей вибір став для Люби, яка більш усього намагалась залишатись собою та не поступатись принципами.
Дуже цікавим сюжетними ходом є те, що автор додала у цілком реалістичний роман двох вояків гетьмана Петра Дорошенка, які повинні були відшукати Рай.Центр та допомогти чистим душам досягти справедливості і спокою.
Книжка в цілому здалась мені трохи змазаною, наче намагались впхнути багато подій у якомога меншу кількість сторінок. Дуже дивним мені здався образ Люби. Макар і Гоцик виглядають справжніми і реальними людьми, Люба ж вигадкою, логіки у її діях я так і не знайшла. Я розумію, що там юнацький максималізм і так далі, але щось у неї зовсім було з головою погано.
Підбиваючи підсумки - книжка непогана, але чогось їй трохи не вистачило, чи об'єму чи реалістичності, чи просто я забагато читала Дашвар останнім часом.
Оцінка 7 з 10.
Немає коментарів:
Дописати коментар