Відкриття
Національного музею Індустріальної Історії(National Museum of Industrial History) ми чекали з моменту як побували на
екскурсії по заводу Бетлехем Стіл (Bethlehem Steel), одному з найбільших за всю історію США заводів по виробництву сталі.
Знаходиться цей музей на території, яка колись належала Bethlehem Steel, і, хоч він і не великий, він дуже цікавий.
Вхідні квитки до музею виглядають як картки врахування часу робітників заводу, в них ставили штампи з часом входу і часом виходу за допомогою ось такого годинника:
Теж саме зробили і ми з квитками
Починається експозиція з найпростіших верстатів, які приводились в рух людиною. Ці верстати були побудовані за принципом велосипеду, у 19-му сторіччі ця технологія була проривом. Одна людина могла тепер виконувати роботу трьох. Приводились в рух вони за допомогою ніг, звільняючи руки для роботи і використовувались для обробки дерева, у швейній індустрії та на багатьох інших виробництвах.
Цікаво, що більшість найстаріших верстатів гарно прикрашені. Це було особливо помітно тому, що музей відкрив свої двері для відвідувачів три тижні тому, тому там усе новісіньке, чістісіньке і щойно відреставроване.
Далі ми перейшли до машин, які використовувались щоб робити інші машини - вирізали гайки і болти, зубчасті колеса, та інші деталі
Цей верстат використовувався для відрізання надлишків металу для частин банківських сейфів.
Також там можна було побачити старенький конвеєр, нажаль не було сказано звідки він і для чого використовувався.
Для потужного виробництва треба потужні джерела енергії. Паровий двигун свого часу став революційним винаходом. Цей двигун був побудований у 1864 році і приводив у рух верстати, преси, cвердла, та інші нецікаві штуки протягом 58 років на заводі, де виробляли потяги.
А це паровий молот, розроблений тут же у Бетлехемі, у 1891 році Джоном Фрітцом(John Fritz). Використовувався він для виробництва броні.
Коли молот працював навкруги все двигтіло, не тільки на заводі, а і в будинках та офісах навколо, крім того були проблеми з точністю, тож через кілька років його замінили на новіший пресс.
Після парових двигунів настав час шукати щось новеньке - зявились двигуни внутрішнього згорання. Блакитний двигун на фото - двигун Отто - використовувався у Принстонському університеті і приводив в рух дах Обсерваторії. Це найстаріший з вцілилих двигунів такого типу у США.
Двигун Брайтона, зелений на попередьому фото, має дуже цікаву історію. Його використовували у суді як доказ того що компанія Форд порушила автомобільний патент Селденса, хоча насправді Форд надихнувся двигуном Отто.
Звичайно у місті яке займалось виробництвом сталі повинні історію цього виробництва розказувати. В музеї є кілька моделей сталеплавильних заводів, багато відео і експонатів повязаних з цією індустрією.
З сталі виробленою на Бетлехем Стіл побудовані дуже багато відомих будівель - Емпайр Стейт Білдінг, ратуша Філаделфії та інші.
Від сталі до шовку. На цьому виробництві працювали в основному жінки та діти, та легкою цю працю аж ніяк не назвеш. Наприклад, ця таця з нитками важить біля десяти кілограмів і діти цілий день розносили їх по фабриці.
Цікава історія пов'язана з виробництвом тканини і комп'ютерів. Для того, щоб робити тканину з візерунками використовували перфокарти. На фото верстат для виробництва перших перфокарт, він приводився в рух ногами і руками і оператор кодував візерунок.
Потім готові перфокарти викоритсовувались на ось таких складних машинах - ткацьких вестратах Жакарда.
Верстат складається з механізму, який піднімає і опускає нитки та програмного пристрою, що складався з призми з перфокартами і голок. Призма поверталась навколо осі змінюючи перфокарту взаємодіючи з голками. Потім принцип перфокарт запозичили виробники ранніх комп'ютерів. Ніколи б не подумала, що ці дві індустії якось пов'язані
Саме на цьому верстаті були виткані тканини, що використовувались для декорування Білого дому.
Коли перфокарта зношувалась її копіювали за допомогою ось цього інструменту
Використання верстатів Жакарда було досить складною роботою тож для тренування використовувався цей пристрій.
Весь комплекс заводу зараз відновлюється, старі будівлі реставруються, там проходять тури і сподіваюсь, що музей буде розширюватись, поки що там лише одна зала.
Немає коментарів:
Дописати коментар