Але якщо Сан-Франциско це велике місто, то Кейп-Мей малесеньке, в ньому постійно проживає лише трохи більш як три з половиною тисяч чоловік, тож всі ці гарні будинки скупчені в одному місці. Це робить кожну вуличку містечка - "picture perfect". Усе місто є Національною Історичною Пам'яткою. (всього в США лише п'ять таких міст)
Влітку населення Кей-Мей зростає до 40 тисяч, буває навіть до 50-ти тисяч внаслідок літнього нашестя туристів. Відпочивати тут досить дорого, ціна готелю в сезон починається з кількох сотень і бронювати їх треба, мабуть, за кілька років наперед :) і то за знайомством.
Назвали місто на честь голландського капітана Корнеліуса Мея (Cornelius Jacobsen Mey) який досліджував ці місця у 1611-1614. Туристи на відпочинок почали з'їжджатись сюди ще у середині 18-го сторіччя, спочатку з Філадельфії, а потім вже і з інших міст. З самого початку Кейп-Мей вважався одним з найкращих курортів.
Один з найвідоміших будинків - Рожевий будинок (Pink House). Крім примітного кольору він ще приваблює орнаментами, що його прикрашають. Ці орнаменти, до речі, намагались робити унікальними, тож кожен будиночок має різне різьблення, не таке як у інших.
Колись це була церква, потім - туристичний центр, ну а зараз - театр.
Готель "Chalfonte" вперше відкрив свої двері для відвідувачів у 1876 році. По сьогоднішній день він продовжує приймати гостей кожного літа.
Інший готель "Inn of the Cape May" сподобався нам найбільше з усіх побачених зразків вікторіанської архітектури. Білий-білий, прикрашений яскравими деталями, колись він був надзвичайно сучасним, саме в ньому з'явились перші в місті ліфти та електричні дзвінки.
В центрі міста знаходиться кілька кварталів з магазинами та ресторанами - Washington Street Mall. Майже на кожному кроці - магазинчик з солодощами в якому обов'язково продають підсолені іриски (Salt water taffy). Ці цукерки було вперше виготовлено і розрекламовано саме на півдні Нью-Джерсі, в Атлантік-Сіті у 1880-х роках. З того часу вони стали обов'язковим сувеніром і атрибутом "узбережжя Джерсі".
Є кілька версій як з'явились ці цукерки й чому у них така назва. Одні стверджують, що під час приготування цукерок хтось просто переплутав солону воду з прісною, інші ж кажуть що магазинчик винахідника рецепту Джозефа Фралінгера(Joseph Fralinger) одного разу просто затопило після шторму. Всі запаси цукерок було залито солоною океанською водою. Покупці стали приходити до магазину і питати його чи є в нього іриски, на що він з сарказмом відповідав, що є але "підсолені". Назва пристала до липкої цукерки, так само як і трошки морської солі. Ми, як справжні туристи, теж прихопили собі коробочку цих цукерок, щоб згадувати сонячний Кейп-Мей довгими осінніми вечорами:)
Немає коментарів:
Дописати коментар