Базиліка Святого Серця у Нью-Арку, Нью-Джерсі - великий, п'ятий за розміром у Північній Америці, надзвичайно гарний собор, який дуже-дуже довго будували, все весь час йшло не за планом. Спочатку роками не могли визначитись з дизайном, потім мінялось церковне керівництво, потім землі, на які планувалось будувати базиліку хотіли викупити, і щоб зберегти їх у власності церкви довелось швиденько побудувати якусь недолугу церквичку, потім гроші збирали...
Врешті-решт, коли дизайнер собору Джеремі О'Рурк (Jeremiah O'Rourke) визначився з тим, яким він хоче бачити собор і розпочав будівництво, знову призначили нового єпископа. Нове керівництво почало з економії церковних коштів і урізання бюджету, на собор було сказано витратити менше ніж мільйон доларів. Потім єпископ трохи подумав і взагалі попросив О'Рурка з позиції головного архітектора.
Як виявилось, єпископ був абсолютно правий, новий архітектор, Валдрон (Mr. Waldron), взявшись за роботу швидко з'ясував, що О'Рурк проектував і будував собор під дією важких наркотиків чи у стані алкогольного сп'яніння - собор, навіть не добудований почав небезпечно хилитись і ось ось мав впасти.
Валдрону довелось перебудовувати й перероблювати усе, починаючи не те що з фундаменту, а з ями під фундамент. Все це призвело до затримок, незапланованих витрат та кардинальної зміни дизайну, планувалось, що собор буде побудовано у Англо-Ірландському стилі, а Валдрон змінив його на Французьку неоготику.
Врешті решт у 1919 основні роботи завершили, навіть дах накрили. У 1924-му, всього через п'ять років (сарказм), будівельники спромоглись вставити вікна. Далі в основному працювали над прикрасами та іншими витребеньками: вирізали медальйони, різноманітні біблійські сцени, портрети.
За планом собор мав бути повністю завершений у 1926 році, та на цей раз знову виникли суперечки, не могли визначитись з типом каменю який використовувати для зовнішнього і внутрішнього оздоблення. Врешті-решт, у 1927 всі основні роботи, включаючи встановлення вівтарю, були завершені. Новий єпископ, попри те що в базиліці продовжувались роботи, вирішив його відкрити. Сказано - зроблено, в 1928 році двері недоробленого собору було відкрито для парафіян. Офіційно ж усі роботи було закінчено аж у 1954, після 95 років планування та будівництва. Отака от довга історія величної будівлі.
Варто зазначити що воно було того варте, велична, масивна, але водночас дуже елегантна будівля вже довгі роки приваблює парафіян та туристів. Яскравими вітражами та майстерно вирізаними барельєфами можна довго милуватись. Особливо добре робити це насолоджуючись органною музикою - у соборі встановлено орган фірми Schantz Organ Co, який має 154 труби.
Це найбільший орган побудований цією компанією. Концерти в Базиліці проходять регулярно, як безкоштовні так і комерційні, але квитки недорогі. Собор не переповнений туристами, щонайменше взимку, коли ми там були, тож можна спокійно все роздивлятись, фотографувати, роздивлятись все з різних ракурсів. Дуже рекомендую.
Немає коментарів:
Дописати коментар