вівторок, 20 вересня 2016 р.

"Привид будинку на пагорбі", Ширлі Джексон (The Haunting of Hill House by Shirley Jackson)

'Привид будинку на пагорбі"' вважається класикою жахів. Написаний Ширлі Джексон у 1959 році роман вважається одним з найкращих з опублікованих у 20-му столітті романів про привидів. Зрозуміло, що після такої анотації я не могла не прочитати цю книгу. Я очікувала, що в мене в жилах буде застигати кров і буде справді страшно. Але.. книжка справді класика, читати її, як дивитись старий чорно-білий фільм жахів. В моменти виходу на екрани, мабуть ці фільми були страшними, але зараз викликають тільки академічну зацікавленість та посмішку.


До речі, я не згодна з перекладом назви книги, я б переклала її як "Привид будинку серед пагорбів". Якщо мене не зраджує пам'ять, то будинок знаходився у горах, але стояв між пагорбами, тому у ньому весь час було темно, але не я перекладала книжку, тож нехай буде як є:)
"Будинок на пагорбі" був побудований 80 років тому, чоловіком на імя Хью Крейн, жінка якого трагічно загинула. З того самого моменту все пішло не так, будинок здавалось жив своїм життям. Зачинялись самі по собі двері, весь час щось стукотіло, люди не почували себе у ньому у безпеці. Потім сталась негарна історія з передачею будинку у спадок, в результаті якої власниця маєтку повісилась у бібліотеці. Після цього у будинку взагалі стало неможливо знаходитись, привиди наганяли жах на людей, та зводили їх з розуму.
Це дуже зацікавило Доктора Джона Монтенегью, який займався вивченням потойбічного світу. Він вирішив провести у маєтку з поганою репутацією експеримент - зібрати волонтерів, які мали залишатись у будинку якомога довше документуючи все що відбувається, щоб науково довести що привиди існують. Вони не мають зв'язку з зовнішнім світом, також коли спускається ніч дуже не рекомендується виходити надвір. І, за законами жанру, найцікавіше починається після настання темряви ( маленька відірвана від усього світу групка людей з тієї пори дуже часто використовується у книгах і фільмах жахів)
Доктор та його підопічні, Елеонора Венс, Теодора і Люк Сандерсон, дуже дивні, дуже екзальтовані і всі на емоціях, я б сказала що занадто, люди зазвичай так не поводяться. Вони всі разом бояться , нелогічно поводяться, ведуть якісь дивні розмови та разом сходять з глузду.
Всі надприродні явища, які відбуваються у будинку, описані без деталей, так, наприклад, є сцена де Теодора та Елеонор тікають від чогось, і радять одна одній не обертатись, але читач ніколи так і не дізнається, що ж саме вони побачили.
Тож якщо хочеться побоятись книжка не підходить, але читаючи її можна помітити багато штампів, хоча штампами вони стали вже пізніше, які використовуються у жанрі хоррору сучасними письменниками та кінематографом.  Тож рекомендується знавцям і фанатам жахів задля загального розвитку, всім іншим - не дуже:)
Оцінка 5 з 10.