Плануючи поїздку до Монтани, ми все поглядали на
Єллоустонський національний парк, який знаходиться "поруч". Хоч ми вже і
були в ньому, але Єллоустон це таке незвичайне місце, що туди можна їздити і їздити. Тож, після недовгих вагань, ми таки вирішили заскочити до цього неймовірного парку хоча б на день, до того ж саме в нього вів
Беартус Хайвей, що був обов'язковим пунктом програми.
Особливого плану у нас не було, просто їхали зі сходу на захід зупиняючись у місцях, які нам сподобались і де ми не були раніше. Першими у парку наз зустріли давні друзі - бізони, які сміливо гуляли дорогами парку, відпочивали на узбіччях і створювали затори.
Крім бізонів ми ще помилувались вилорогами, смішні такі.
Єдиним, що ми обов'язково хотіли побачити у парку, було Велике призматичне джерело(Grand Prismatic Spring) - найбільше гаряче джерело в США і трете за розміром у світі. Минулого разу ми теж до нього заїжджали, але нам в
той день показали лише густу пару що вкривала і саме джерело і все навколо. Цього ж разу нам пощастило більше, можна було хоч трохи розгледіти його яскраві кольори.
Заскочили ми ще раз і на Великий каньйон Єллоустона(Grand Canyon of the Yellowstone), дуже він дивний все ж таки, якийсь намальований і оброблений у фотошопі:) Не виглядає реальним ні насправді, ні на фото.
Своїми дивними кольорами каньйон зобов'язаний гідротермальним процесам. Ліпарит, порода з якої в основному складаються його береги, має дуже великий вміст сумішей заліза, що окислюється і банально іржавіє під впливом води, звідси і колір.
Дорога Файерхол Лейк (Firehole Lake Drive), на яку у нас не вистачило часу минулого разу, проходить мимо маленьких, але від того не менш гарних гарячих джерел та гейзерів.
У ставочка Сюрпрайз(Surprise Pool) цікавий колір води, у всіх іншиж джерелах вона більш блакитна, а тут синя аж чорна.
Гейзер Вайт Дом(White Dome Geyser) хоч і не плювався, але все одно прикольний завдяки незвичайній формі у вигляді купола.
Найбільше активних гейзерів знаходиться у частині парку, що називається Нижнім Гейзерним Басейном, туди ми й відправились на них подивитись.
Гейзер Клепсидра(Clepsydra Geyser) відомий тим, що він вивержується майже постійно, так що з ним можна бути впевненим, що побачиш гейзер.
Завершили ми наш занадто короткий візит до парку у частині, що зветься Маммос Хот Спрінгс(Mammoth Hot Springs), відомій в першу чергу своїми величезними оленями і травертиновими терасами. Травертин має білий колір, тож здається, що схили пагорбів вкриті снігом.
Олені як завжди жували, відпочивали й недобре подивлялись на туристів, яких від них активно відганяли паркові рейнджери.
Одному з рейнджерів ми на прощання подарували свій спрей від ведмедів, який на щастя не згодився, бо забрати його з собою було б проблематично, мені здається, що нас би не пустили у літак:)
Вже починало темніти, а у нас ще була попереду довга дорога до готелю, тож ми поїхали далі, розуміючи, що у Єллоустон можна і ще раз приїхати.
Немає коментарів:
Дописати коментар