понеділок, 6 березня 2017 р.

Книга Емберу. Частина Третя. Пророк з Йонвуду, Джин ДюПро (The Prophet of Yonwood, Jeanne DuPrau)

В книзі є сцена де головна героїня, Нікі, вимагає у Пророка відповіді на одне з питань. Вона кричить на провидицю і трясе її за плечі. "Чому??? Чому???!!!", - допитується Нікі. Те ж саме дуже хотілось зробити мені з Джин ДюПро. Чому, чому вона вирішила написати цю книгу, коли їй взагалі не було що сказати? Навіщо вона приплела її до Емберу??? Чому, чому ця книга нескінченно нудна і взагалі ні про що???

З циклами книг є одна проблема, частенько нова книга серії бачить світ не тому що письменник так задумував, а тому що підписаний контракт з видавництвом, і ті хто купили перших дві книги, куплять і третю, навіть якщо книжка не дуже і всі про це знають. Дуже печально. Я тепер навіть не знаю чи читати мені четверту, останню, книгу серії чи ні. Поки що не хочеться, чесно кажучи.
Події "Пророк з Йонвуду", відбуваються за п'ятдесят років до заснування Емберу. У світі політична криза, правитилі країн не можуть знайти спільної мови, всюди терористи, США та якась вигадана нація балансують на межі війни. Все у всіх погано, включаючи головну героїню - Нікі. Її батько десь на таємничих заробітках, мама весь час на роботі, до того ж помер прадідусь, який жив у гарному будинку в місті Йонвуд, Північна Кароліна. Нікі та її тітка Крістін вирушають до цього містечка, щоб улагодити всі справи зі спадком та продати маєток.
Йонвуд, на перший погляд, звичайне тихе провінційне містечко, де ніколи нічого не відбувається, та все ж є у місті дещо екстраординарне: Провидиця, яка бачила кінець світу. Тепер вона передає мешканцям міста накази від Бога, які зможуть їх врятувати під час апокаліпсису. Місто впало в релігійну істерію, як завжди з'явились фанатики-активісти, як завжди вони довели усе до абсурду. Сюжет не новий, як у книгах, так і у реальному житті.
Подій особливих в книжці не відбувається, цікавих персонажів не знаходиться, всі таємниці, або ніколи не пояснюються, або пояснення настільки банальне, що можна було зразу прямим текстом написати, а не розмусолювати.
До чого тут взагалі Ембер ми взнаємо з двох абзаців за дві сторінки до кінця книжки. Здається, що третя частина була написана першою і спочатку не мала до них ніякого стосунку, потім її дістали, дописали епілог, щоб якось пов'язати її з серією й опублікували на радість видавництву і письменниці і на біду читачів. Добре що вона хоч дуже коротка.
Оцінка 3 з 10.

Немає коментарів:

Дописати коментар