четвер, 27 квітня 2017 р.

Вогняна зима. Андрій Кокотюха

"Вогняна зима", гостросюжетний роман Андрія Кокотюхи, у деякому сенсі типовий представник української літератури, коли читач з самого початку знає, що нічим хорошим це не закінчиться.  
Вогняна зима. Андрій Кокотюха

Книга розказує про події зими 2013-2014 років, які назавжди змінили українців та Україну. Описані події розпочинаються з моменту розгону Євромайдану 30 листопада 2013 і закінчується втечею Януковича у лютому 2014 року.
Кокотюха намагався показати Революцію Гідності очима різних людей, розкрити їх мотивацію, тож, власне, сюжету як такого у книзі немає, як немає описів битв чи подій. Людині, що не слідкувала за новинами того часу зрозуміти про що книга буде важко, а то і не можливо. Зрозуміло, що вся Україна й українці по усьому світу не могли відірвати очей від Майдану усі три місяці Революції гідності, але люди мають властивість забувати. Тож у книжки дуже короткий вік як на мене, або ж її треба буде читати після ознайомлення з підручником історії.
Головні герої книги бізнесмен Костянтин Стогов, продавчиня Алла Дорош, хлопець без певного роду занять Сірий, беркутівець Олег та студент Богдан Птаха. Всі вони дуже різні, за рівнем освіти, походженням, матеріальним положенням та політичними переконаннями. Можливо їх долі б ніколи не перетнулись, та всіх їх об'єднав Майдан, під час якого Костянтин став активним учасником Автомайдану, Алла, сама того від себе не очікуючи, - волонтеркою. Також несподівано для себе потрапив до виру революції Богдан Птаха. Сергій, гопник і боєць без правил, належав до тих, хто стояв у Маріїнському парку, а Олег, беркутівець, брав активну участь у зачистках та розгонах. Кокотюха описує героїв у дуже чорно-білих тонах, не залишаючи місця сумнівам, дискусіям та роздумам. Я б усе б таки додала до образів "відтінків сірого" для більшого ефекту.
Книжка нічим не закінчується і справляє дуже дивне враження. Сюжет, діалоги, події, персонажі - все простеньке і явно не претендує на літературні премії чи звершення, на місце у списках найкращих українських романів, чи, бодай, на кращий роман самого Кокотюхи. З іншого боку я не могла відірватись поки не дочитала, хтозна чому. Саме тому книгу дуже важко оцінювати, довго сумнівалась, що б поставити, і нічого так і не вирішила. Хай буде без оцінки

Немає коментарів:

Дописати коментар