Обійшовши центр Торонто впоперек, я почала обходити його вздовж - по найвідомішій його вулиці Янг (Yonge Street) в сторону Торонтського університету (University of Toronto).
Вулицю Янг часто називають найдовшою вулицею світу, навіть в Книзі Рекордів Гіннеса це писали, але річ у тому, що ця вулиця просто плавно переходить у шосе 11, довжина якого і справді 1896 кілометрів, сама ж вулиця, хоч і довга, але все ж таки набагато коротша - лише 86 кілометрів.
Назвали вулицю на честь великого знавця і спеціаліста у римських дорогах Джорджа Янга(Sir George Yonge) та друга першого губернатора Канади. На ній розташовані магазини, ресторани, театри, клуби, вона сяє яскравими вивісками й бурлить життям, саме тому мені сподобалась найменше:)
Вулиці Янг стільки ж років скільки ж і Торонто - її заснував Джон Грейвз Сімко(John Graves Simcoe), перший Лейтенант-губернатор Верхньої Канади. В ті часи вона була просто стежкою від озера Онтаріо до озера Сімко. В сучасну вулицю вона почала перетворюватись лише у 1795 році, саме тоді стежка стала дорогою, її очистили від повалених дерев, розширили, підрівняли. Місцеві фермери повинні були відробляти 12 днів кожного року на будівництві цієї стратегічної дороги і їх стараннями вже у 1816 році по ній можна було проїхати від початку і до кінця.
На вулиці Янг розташована і площа Янг-Дундас, місцевий аналог Таймс-Сквер. Найкраще на ній це фонтани, які працюють цілодобово й могли б бути гарними, але якось вони чи невдало розташовані, чи просто там стільки реклами, світла і шуму, що вони губляться серед всього цього, тож взагалі не вражають.
Мені більше сподобалась площа Натан Філіпс (Nathan Phillips Square), яку я довго шукала бо не знала як вона називається, а інтернету в мене не було. Врешті решт, я її випадково надибала коли вже поверталась до готелю. З площі відкриваються чудові краєвиди на міську адміністрацію Торонто.
Вона є найбільшою площею Канади, саме на ній розташований відомий кольоровий надпис Toronto. Тут часто проводяться концерти, мітинги, святкування. Я, до речі, потрапила на якусь акцію - був концерт і ходили люди у червоному, але було вже пізно і я хотіла додому, тож навіть не взнала що ж там відбувалось.
Площа має дивну архітектуру, на ній розташована сцена, якісь підняті переходи, арки, дзеркальний басейн(в якому не було води), міні-парк та скульптури, а під площею розташована одна з найбільших підземних автомобільних стоянок у світі.
Колись на місці площі був китайський квартал, але після другої світової було вирішено побудувати тут громадський центр. Офіційне відкриття площі сталось у 1964, лише після трьох років будівництва.
У 2006-му площу відреставрували й модернізували, а у 2015, до Панамериканських ігор, тут встановили яскравий 3D надпис Toronto, який настільки полюбився місцевим жителям і туристам, що його не стали прибирати, а залишили там назавжди. Саме його я власне і шукала
Зупиняючись тут і там я нарешті дійшла до Торонтського університету, який часто посідає перше місце у рейтингах найкращих навчальних закладів Канади, і впевнено входить у десятку найкращих у світі. Тут винайшли інсулін і першими стали досліджувати стовбурові клітини, першими розробили практичний електронний мікроскоп, та багато чого іншого.
Заснували цей університет з подачі уже знайомого нам Сімко і за наказом Короля Джорджа IV у 1827 році. Площа університету - 71 гектар, він складається з багатьох будівель у романському і неоготичному стилі й дуже схожий на Принстонський університет. Обійти його весь мені не вистачило ні сил, ні часу, ні денного світла.
Найбільша вежа університету - Солдатська вежа(Soldiers' Tower) має висоту 44 метри і є найвищою будівлею в околицях, на її арках вирізьблені імена загиблих під час Другої Світової Війни канадських воїнів.
Стіни багатьох будівель вкриті плющем, що надає їм казкового вигляду. Дуже прикольно, особливо у сутінках.
Студенти, мабуть, були зайняті чи то навчанням чи просто розбрелись, але в більшості місць які я швиденько обійшла було порожньо. Я навіть зайшла у центральний дворик, але довелось весь час боязно поглядати на двері - боялась що мене там зачинять, вже темніло і тинялася там одна я.
До готелю від університету мені ще було йти і йти, тож хоч і не побачила я все що хотіла, відправилась назад.
Немає коментарів:
Дописати коментар