середа, 16 березня 2016 р.

Іди, вартового постав, Гарпер Лі (Go Set a Watchman, Harper Lee)

«Іди, вартового постав» - заголовок нового роману Гарпер Лі, точніше, старого роману. Він був написаний до її відомої книги "Убити пересмішника", але опублікований лише у минулому році.  До 2011 року вважалось, що рукопис "Вартового" втрачено, але його знайшли під час оцінки майна Гарпер Лі.  Спочатку подумали що це рукопис "Вбити пересмішника", але потім, поговоривши з письменницею, зрозуміли що це не так. Навіть сама Лі була здивована тим, що рукопис зберігся.

Видання «Іди, вартового постав»  породило багато чуток. Гарпер Лі неодноразово заявляла, що вона не збирається писати і публікувати нічого нового. Все, що вона хотіла і могла сказати, вона вже сказала. На момент оголошення про публікацію книги письменниця уже була дуже у поганому стані здоров'я, її сестра, яка займалась усіма справами нещодавно померла і Гарпер Лі стала працювати з новим адвокатом. Тож існують підозри що письменницю просто одурили і примусили дати згоду на публікацію.
Видавництво ГарперКоллінз, що опублікувало книгу, розрекламувало її як продовження знаменитої книги "Убити пересмішника", але більше це виглядає як чорновик тієї ж книги. Незважаючи на негативні відгуки читачів і критиків, книга стала однією з найбільш популярних книжок в США. Я її щоб почитати чекала три місяці.
Далі спойлер.
Починається історія з того, що вже знайома нам Джин Луіз "Скаут" Фінч, якій виповнилось 26 років, повертається з Нью Йорку, де вона живе зараз, у рідний Мейкомб провідати батька. Тут вона зустрічає свого друга і перше кохання Генрі Хенка Клінтона. Генрі виріс, вивчився і став партнером батька Джин Аттікуса. Все добре, всі щасливі, але тут Джин Луіз знаходить у паперах батька расистський памфлет "Чорна чума". Вражена знахідкою, вона йде на збори жителів міста і чує промови, від яких їй стає фізично погано.  Джин Луіз несподівано розуміє, що тут на півдні расизм нікуди не дівся і нічого не змінилось за останнє сторіччя. Вона також розуміє, що її сім'я, друзі і її батько, якого вона боготворила, теж ненавидять афроамериканців. Аттікуст-расист, до речі, для мене став несподіванкою. Решту книги Джин Луіз погано почувається, згадує дитинство, і обговорює питання расизму з дядьком, братом і батьком по черзі. Це і весь сюжет.
Кажуть, що коли Гарпер Лі прийшла до свого редактора з цією книгою, він сказав що це більш серія коротких замальовок, ніж справжній роман і книга абсолютно не готова до публікації. Він же і порадив Лі зосередитись на дитинстві Джин Луіз, так як саме ці моменти були в романі найяскравішими. В певному сенсі "Вартовий" - це роздуми і відчуття самої Гарпер Лі, що теж колись поїхала з маленького міста в Алабамі до прогресивного Нью Йорку і теж, мабуть, була шокована багато чим під час своїх візитів на батьківщину.  
Між моментом написання "Іди, вартового постав" і "Вбити Пересмішника" пройшло кілька років. Всі ці роки Гарпер  Лі писала і переписувала свій перший, не дуже вдалий чорновик. Як результат клопіткої роботи ми отримали зовсім іншу шедевральну книгу. І дуже жаль, що видавництво вирішило нажитись на імені і на пам'яті видатної письменниці, яка померла у лютому цього року.