Район-гуральня. Торонто. Канада (Distillery District, Toronto, Canada)

Район-гуральня в Торонто сподобався мені найбільше. Попри те, що я прийшла туди ввечері, і що в основному там розташовані бари, кафе, ресторани й магазини, людей там чомусь було дуже мало, так що серед цих порожніх вулиць можна було легко уявити себе у дев'ятнадцятому сторіччі.

Район-гуральня це найкращий зразок вікторіанської індустріальної архітектури у Північній Америці, такої кількості так добре збережених індустріальних будівель більше на материку ніде немає.

Гуральня Гудерхам і Вортс (Gooderham and Worts Distillery) була заснована у 1832 році. Джеймс Вортс переїхав з Англії в Торонто у 1931 році й розпочав бізнес, побудувавши вітряний млин. Наступного рогу Гудерхам приєднався до нього і вони продовжували займатись обробкою й експортом зерна. В 1834 жінка Вортса померла народжуючи дитинку, він не зміг пережити цього і покінчив життя самогубством. Гудерхам продовжив займатись спільним бізнесом сам.

В 1837 році він вперше почав виробляти пиво і віскі, як засіб для утилізації залишків зерна, та вже через кілька років виробництво алкоголю стало основним джерелом прибутку компанії. В 1859 році Гудерхам і старший син покійного Вортса Джеймс, якого він зробив менеджером компанії, розпочали будівництво комплексу гуральні. Будували її біля води, щоб було легко транспортувати вироби, та біля залізної дороги. 1862 рік став першим роком коли гуральня працювала на повну потужність. За цей рік тут було виготовлено більш ніж 7 600 000 літрів міцних спиртних напоїв - чверть усього алкоголю виробленого в цей рік у Канаді.

В другій половині 19 го сторіччя Гудерхам і Вортс стала одним із найбільш прибуткових індустріальних підприємств країни й найбільшим роботодавцем Торонто. Саме в цей період було побудовано новий офіс компанії - "будинок-праску", про який я вже писала.

Наприкінці 19-го сторіччя зростання гуральні почало уповільнюватись, в Канаді почали пити вино і пиво, тож віскі стали купляти менше. Потім почалась боротьба за тверезість в результаті якої у провінції Онтаріо було заборонено продавати алкоголь, тож компанія виживала як могла: почала виробляти антифриз, експортувала віскі у Квебек (більшість експорту потім нелегально поверталась назад), та завела сумнівні знайомства з бутлегерами.

В 1923 році гуральню було продано Гаріі Хатчу(Harry C. Hatch), виробництво віскі продовжувалось, але весь час зменшувалось, поганенький неякісний віскі не дуже хотіли вже брати, а потім до цього ще і додались проблеми з законом. Відомий бутлегер Рокко Перрі сказав що він весь час закупляв спиртні напої у Гудерхам і Вортс, які з цих продаж, трошки забули заплатити податки. В результаті скандалу гуральня виплатила 439 744 доларів штрафу, що досить добре вдарило по репутації і бюджету компанії.

Кожного року на гуральні виробляли все менше і менше віскі аж поки в 1990 році її не закрили, хоч виробництво продукції марки "Gooderham and Worts" не припинилось, його і досі можна придбати, до того ж кажуть, що тепер воно зовсім непоганої якості.

Криза 90-х років залишила навкруги гуральні багато пустирів, деякі з яких й досі не всі забудовані... Та поступово криза минула і район-гуральню перетворили на мистецький і культурний центр, відкривши там магазини, ресторани, галереї. Крім того там знімалось понад 800 фільмів, бо не треба ніяких декорацій, приходь і знімай.

Гуральнею я гуляла досить довго, милувалась порожніми вулицями, голосно стукотіла підборами по бруківці та милувалась архітектурою. Дуже там гарно.