Музей «Зелене сховище», Дрезден, Німеччина (Grünes Gewölbe, Dresden)

В єдиний вихідний день, який мені пощастило провести в Дрездені, я планувала відвідати як мінімум два музеї - Замок, він же музей «Зелене сховище» (нім. Grünes Gewölbe), та картинну галерею чи музей порцеляни. Та цим планам вдалось втілитись лише наполовину - тому що одного "сховища" достатньо щоб там провести цілий день і потім прийти ще на другий. Крім того незнання і повне нерозуміння мови призвело до того, що я купила квиток, в який входив кожен закуток і кожна виставка замку, тож саме в ньому я провела цілісінький день.

Музей "Зелене сховище" є колекцією коштовностей, в якій зібрані дуже дорогі речі створені від періоду Ренесансу до класицизму. Своєю назвою він завдячує оригінальному кольору колон у залі коштовностей, які зараз зовсім і не зелені, а дзеркальні.

Вся колекція поділена на дві великі частини "Історичне зелене сховище" та "Нове зелене сховище". Щоб потрапити до історичного сховища слід не тільки придбати квиток, а ще пройти через дивні скляні двері - заходиш, вони за тобою зачиняються і тебе обдуває повітрям. Не знаю з якою метою:) З собою не можна брати нічого, хіба що камеру і квиток, але фотографувати теж не можна. Колекція вражає, розмахом та ціною експонатів. До того ж більшість з них не за склом і досить близько до відвідувачів, що є великим плюсом, можна все добре роздивитись.

Збирати коштовності та різноманітні цікавинки почав король Август Сильний ще у 1723–1729 роках, тож це одна з найстаріших колекцій у Європі. Під час Другої Світової війни колекцію вивезли у фортецю Кенігштайн, а після її закінчення у Радянський Союз. Повернулись експонати у Німеччину 1958 році, та замок, в якому знаходиться "Історичне сховище" було зруйновано, тож виставлялось це все в інших музеях.

У 2006 році нарешті закінчили реставрацію, точніше відбудову замку, відновили інтер'єри за збереженими документами, і відкрили "Зелене сховище" для відвідувачів. Всього там понад три тисяч експонатів, які розташовані у дев'яти залах: вироби зі слонової кістки, бронзові статуї, чаші, срібло, золото, вирізьблені страусині яйця, коштовне каміння, діаманти, перлини... Аж очі розбігались, але це було тільки початком.

"Нове сховище" ще більше й експонати, на мою думку, навіть цікавіші. До того ж там все простіше якось, тож можна спокійно гуляти й не боятись дихнути.

Починається все з годинників, кожен з яких просто шедевр і має стільки деталей, що їх можна розглядати, вибачте за тавтологію, годинами.

З усього розмаїття дуже гарних речей, найбільше мені сподобався ось цей вітрильник, викарбуваний зі слонової кістки. Настільки тонка і якісно зроблена робота. Вітрила аж прозорі, тонесенькі канати, навіть малесенькі моряки є.

Я взагалі люблю маленькі штучки, тож провела досить багато часу розглядаючи різноманітні статуетки з емалі, золота і дорогоцінних камінь.

Апогеєм мініатюр є композиція «Палацовий прийом в Делі у день народження Великого Могола Аурангзеба». Це просто щось неймовірне. На основі уявлень європейців і розповідей про розкіш у палацах східних правителів протягом семи років придворний ювелір Йоганн Мельхіор Дінлінгер і його брати створили цей шедевр, що складається з 137 фігурок, прикрашених 5 223 діамантами, 189 рубінами, 175 смарагдами, одним сапфіром і 53 перлинами.

Далі були прикраси, я не дуже розуміюсь на коштовностях, тож в основному мене вражала кількість і розміри камінців. Найвідомішим з них є Дрезденський зелений діамант на 41 карат — один з найбільших діамантів у світі. Своїм унікальним зеленим кольором він зобов'язаний природній радіоактивності.

Після нового і старого сховищ можна було б закінчувати - вражень вже було більше ніж достатньо, але на мене ще чекала зала повна рицарських обладунків.

Далі була колекція монет, починаючи від найстаріших і закінчуючи новими паперовими, в основному німецькі, але були й з інших країн, виставки які я просто не запам'ятала, бо вже було передозування інформацією і, врешті решт, Турецька зала.

В ній міститься одна з найстаріших й найбільших колекцій турецького мистецтва поза межами Турції. Німецьким правителям чогось дуже подобались східні штучки. Вони навіть частенько одягались як турецькі султани, будували шатра і навідували Турцію. Найбільший експонат турецької колекції - 20 метровий тент вироблений з золота та шовку.

Можна прогулятись під ним і уявити себе на прийомі у султана:) До Турецької палати до речі доходить не багато відвідувачів. З кожним наступним залом музею людей було все менше і менше, але я, раз вже прийшла, то подивлюсь все що показують:)

Нарешті я обійшла всі зали, залишалось лише вибратись на вежу і подивитись на замок зверху.

Вежа, висотою сто метрів, є однією з найвищих будівель міста, і там теж немає ліфту. Та на цей раз я була без рюкзака, тож підніматись було легко:) На башті, до речі, я була сама. Всі інші туристи загубились серед коштовностей:)

На цьому я завершила знайомство з музеєм та Дрезденом. Дуже мені сподобалось і перше і друге. Я помахала місту з гори ручкою, сказала до побачення та й відправилась на вокзал.