Спочатку ми маленьке миле місто Сандвіч на Кейп-Код прозвали "чизбургером", а потім взагалі перейменували в "чебурек", щось нам не сподобалась його оригінальна назва, занадто просто. Заїхали ми туди випадково - в антикварний магазин, потім залишились поїсти, потім заскочили на млин, потім на стежку через марші (марш - це прибережна океанська зона, яка дуже рідко затоплюється приливами, докладніше на
вікі) - так півдня і минуло.
Сандвіч - це найстаріше місто Кейп-Коду, його було засновано в 1639-му році. Сандвіч сам себе рекламує як "місто музеїв", яких там і справді багато, особливо для міста в якому лише двадцять тисяч жителів. Тут і музей скла, і музей археології, і млин, і історичні будинки. У міста дуже цікавий девіз "Post tot Naufracia Portus", що значить "після багатьох кораблекрушінь - рай".
Назвали місто на честь однойменного міста в Англії, а не тому що жителі полюбляють бутербродики, чи тут трапилась якась цікава історія, так що дуже прозаїчно.
У Сандвічі дуже багато історичних будинків, деякі з них перетворені на музеї, в деяких ще і досі живуть люди.
Прямо ж серед центру міста, біля міської адміністрації розташувався млин, на якому ще і зараз мелють кукурудзу на борошно. Цей млин побудували ще у 1654 році, це найстаріший водяний млин в США. Його власником був Томас Декстер(Thomas Dexter), від нього млин у спадок перейшов до його сина Джона Декстера(John Dexter), а той продав його Сізу Попу (Seth Pope Senior) у 1700 році.
До 1881 року включно тут мололи зерно та виробляли борошно. В 1920 роках млин перетворили на чайну яка проіснувала до 1950-х, аж поки місто Сандвіч не вирішило що цей млин треба зберегти й не викупило його.
Млин повністю відреставрували, відтворили те що не змогли реставрувати, привезли жорна з Франції й відкрили невеликий музей. Екскурсоводи в цьому музеї правда, мабуть, пам'ятають ще першого власника, такі вони старенькі. Розказали нам усе про всіх, про себе, дітей і сусідів, забули лише про млин розказати, але то таке:)
Крім млина, музеїв, історичного центру, смачної їжі й антикварних магазинів у Сандвічі ще є дуже гарна стежка з дощаним настилом. Зовсім коротенька вона веде через дюни й марші до Таун Біч(Town Beach).
Думаю що влітку тут людно, але восени було тихо, спокійно, а океан був прекрасним як завжди, і дуже синім. Крім того там дуже багато чайок, які дуже зайняті тим що дістають з води мушлі з молюсками, і б'ються з іншими чайками за право їх з'їсти. Дуже цікаво за ними спостерігати.
І дюни й океан дуже гарні, нам так сподобалось, що ми навіть хотіли дорогою назад ще раз заскочити, але як завжди застрягли в інших не менш гарних і цікавих місцях.
Немає коментарів:
Дописати коментар