Люсі, шестиповерхова слониха-будівля, має складну історію життя, вона довго не могла визначитись зі статтю (Люсі народилась хлопчиком), працювала на багатьох роботах, перенесла тяжку "хворобу", щоб врешті-решт відродитись і приваблювати до себе туристів з усіх куточків країни.
Ідея побудувати гігантського слона на узбережжі Нью-Джерсі, у невеличкому містечку Маргейт-Сіті(Margate City) прийшла у голову бізнесмену Джеймсу Лафферті (James V. Lafferty) в далекому 1881 році. Він отримав патент який давав йому ексклюзивне право на побудову та продажу будинків у формі звірів на наступні 17 років і почав шукати архітектора, який втілить його ідею в життя. Ним став архітектор Вільям Фрі (William Free). Мета з якою побудували Люсі була досить банальна - вона мала приваблювати туристів і служити оглядовим майданчиком з якого Лафферті показував би потенційним покупцям ділянки землі виставлені на продаж.
Побудували Люсі з дерева та металевих листів, і назвали Слон Базар (Elephant Bazaar). Заввишки слон майже двадцять метрів, його довжина - шістдесят метрів, ширина - п'ять з половиною, а вага - майже 90 тонн. Люсі чомусь вважають статуєю і вона почесно займає 11 сходинку у списку найвищих статуй США.
У 1887 році слоника придбав Антон Герцен (Anton Gertzen) і Люсі пробула власністю сім'ї Герцен аж до 1970-х років. Саме невістка Антона почала називати брутального Слона Базара - Люсі. Слон Базар подумав і змінив стать, увійшовши в історію як дівчинка. За своє життя Люсі встигла побути рестораном, офісом, жилим котеджем, таверною, і врешті решт перетворилась на музей, після того, як майже перетворилась на руїни.
У 1960 роках Люсі була у дуже поганому стані, вона стояла на узбережжі, з прямим виходом до моря, дуже гарним для готелю чи квартирного комплексу, тож слониху вирішили зносити. Небайдужі жителі міста зібрались і організували кампанію по врятуванню Люсі.
У них було лише 30 днів щоб зібрати кошти та перевезти слона з місця, яке очищували під забудову. Героїчними зусиллями їм вдалось це зробити і слона перемістили приблизно на 30 метрів від його попереднього місця, там вона стоїть і досі.
Відреставрована, дивна, яскрава... Кліпає нафарбованими оченятами і дуже пишається своїм статусом однієї з найстаріших у Америці придорожніх цікавинок.
Немає коментарів:
Дописати коментар