Фрауенкірхе в Дрездені, яскравий приклад "нової старої" архітектури міста. Побудована у 18-му сторіччі вона була вщент зруйнована під час Другої Світової Війни. Руїни довгих п'ятдесят років служили меморіалом, але після возз'єднання Германії, у 1994 році почалась реставрація, яка закінчилась у 2005-му. Більшість будинків на площі навколо церкви теж зазнали такої ж самої долі.
З моменту відкриття церква стала однією з головних туристичних принад міста. Мільйони відвідувачів милуються її інтер'єрами та екстер'єром. До того ж на купол можна піднятись і помилуватись містом з висоти. Саме це я і вирішила зробити, та якась сила примусила мене взяти з собою на прогулянку по місту свій величезний рюкзак. Наївна, я чомусь подумала, що буде ліфт. Ліфт таки справді був, але лише до купола, після якого треба було підійматись пішки. По вузеньким крутим проходам та сходам.
Поки я туди вилізла я прокляла усе на світі, мало того, що було важко тягнути той рюкзак, так ще він дуже обмежував мобільність, довелось у деяких місцях боком підніматись, бо він тягнув назад. Висота куполу, одного з найбільших в Європі 96 метрів, тож я навіть не впевнена, що мені більше запам'яталось, сама церква, чи як я туди лізла :) Та краєвиди, що відкриваються очам, були того варті - місто як на долоні.
Перша церква, римо-католицька, на цьому місці була побудована ще у 11-му сторіччі, тоді вона знаходилась поза межами міста і навколо неї було кладовище. Пізніше її переробили на протестантську церкву. У 1727 році стару будівлю знесли й побудували нову церкву, більшу. Церкву вважають одним із найяскравіших прикладів протестантської архітектури.
Під час бомбардування у 1945 році церква протрималась два дні і одну ніч, але врешті решт не витримала натиску, колони, що підтримували купол вибухнули, купол і стіни рухнули. 6000 тонн каміння обвалилось на підлогу, зруйнувавши її вщент. Алтар вистояв, але фігури і барельєфи звісно були сильно пошкоджені.
Після закінчення війни жителі Дрездену почали збирати каміння та нумерувати його для того, щоб відбудувати церкву. Навіть у керівництва підконтрольному комуністичній владі не піднялась рука перетворити місце, де стояла Фрауенкірхе на парковку, хоча плани й були. Врешті решт залишки церкви оголосили пам'ятником у 1966. У 1985 було прийнято рішення відбудувати церкву та нічого особливо для цього влада не робила, тож у 1989 чотирнадцять людей, яким було не все одно, на чолі з музикантом Людвігом Гюттлером(Ludwig Güttler), вирішили не чекати поки вони щось там придумають, а зайнялись проектом самі.
Архітектори, історики та інженери, взялись за сортування тисяч цеглин, нумеруючи та з'ясовуючи де ж ця цеглинка стояла, інші члени групи - збирали благодійні внески та пожертви, так наприклад, американський вчений германського походження Гантер Блобел(Günter Blobel), що виграв Нобелівську премію, віддав її повністю на відбудову церкви та інших архітектурних пам'яток Дрездена. Реставрація Фрауенкірхе коштувала 180 мільйонів євро, і вони були без перебільшення зібрані усім світом.
На щастя, оригінальні плани будівлі, зроблені у 1720 році збереглись, тож було можливим побудувати майже точну копію. Настільки наскільки можливо при відбудові намагались використовувати і оригінальні матеріали. Так, зокрема, вдалось використати 3800 цеглин зі старої церкви, їх можна добре відрізнити від нових - вони темніші, тому що побували в пожежах.
Єдине що в церкві не відповідає історії це орган, старий вирішили не відбудовувати в точній відповідності, а зробили його більшим і кращим.
І церква і оглядовий майданчик мені дуже сподобались і були варті важкого підйому і спуску.
Немає коментарів:
Дописати коментар