четвер, 18 серпня 2016 р.

Аномальна зона. Андрій Кокотюха

Книжки Кокотюхи стали для мене незмінним атрибутом перельоту Україна-США. Вони досить короткі, тож якраз вистачає часу щоб прочитати, або майже дочитати. Проста мова, цікавий сюжет і не треба дуже напружуватись, як емоційно, так і мізками - те що треба для довгої дороги.

Цього часу моєю супутницею стала книжка "Аномальна зона", яка була опублікована досить давно, у 2009 році, але тоді я навіть не здогадувалась про існування такого автора, тож потрапила вона мені у руки лише зараз.
Головний герой, журналіст "жовтої" газетки Шамрай, пише про барабашок, зв'язок з космосом та іншу містику. Одного разу до нього завітала дівчина і розказала історію про закинуте село на Житомирщині, де пропадають люди. Пропадають вони не назавжди, повертаються через кілька днів, але нічого не пам'ятають. Аномальна зона - звучить як байка, але молода жінка, що розказала Шамраю цю історію і справді зникла, коли ж повернулась - нічого про минулі кілька днів розказати не могла. Містика, але капітан Сергій Бражник у містику не дуже вірив, тож він взявся за розслідування і вирішив докопатись до істини.
Книга поєднує у собі детектив та елементи класичної української готичної прози. Такий мікс жанрів робить книжку ще більш цікавою. Це, я так розумію, коронний номер автора, бо той же самий прийом використаний у книзі Кокотюхи "Таємне джерело"
Хоча підозри щодо розв'язки виникають ще на середині книжки все одно читаєш на одному диханні. Герої, прості і зрозумілі, добре розкриті образи, не виникає відчуття надуманості і фальші.
Оцінка - 6,5 з 10, якісно написаний детектив на один раз.

Немає коментарів:

Дописати коментар