Пісня льоду й полум'я. Гра престолів. Джордж Р.Р. Мартін (A Song of Ice and Fire. A Game of Thrones. George Raymond Richard Martin)

Це, мабуть була найдовша книга, з усіх прослуханих мною за останні роки книжок. Вона настільки довга, що мені довелось брати її у бібліотеці двічі та слухати буквально у кожну вільну хвилинку.
Це просто не вкладається в голові, як було можна, по-перше вигадати цей весь цей світ, а по-друге, написати таку книгу, і не одну, а цілих п'ять (плюс ще дві у процесі). Книга побачила світ у 1996 році й до сьогодні є однією з найпопулярніших у світі фентезі.

Дуже давно якесь надприродне явище порушило зміну сезонів на землях Семи Королівств, з тієї пори літо довжиною в кілька десятків років і зими довжиною в життя стали нормою. Більшість з героїв книги народжені, чи прожили все своє життя навіть не бачивши зими, але вона наближається. Кінець солодким теплим дням, настав час завірюх та випробувань.
Лорда Півночі Еддард Старка призначено Правицею Короля, та занадто чесний і гордий Еддард на таку позицію не підходить, тож вляпується у неприємності, втягує у них спочатку всю свою сім'ю, потім усю країну, потім і інші країни.
Під час перегляду фільму це не було так очевидно, а от коли читаєш книжку, розумієш що саме порядність Старка стала каталізатором усієї історії.
Також дуже цікаво було взнати думки, хоча актори у фільмі і грали добре, міміка, голос, слова, але коли взнаєш їхні думки деякі вчинки стають набагато зрозумілішими, а герої - ближчими. Наївна Санса, імпульсивний Джон Сноу, та надзвичайно стійка Дайнеріс. Тільки після прочитання книги, я зрозуміла настільки вона вміє пристосовуватись, у хорошому сенсі цього слова, і що вистояти їй вдалось завдяки цьому, а ще точно поставленим цілям, впевноності у собі, та тому, що вона не жила минулим. "Якщо я обернусь - все втрачено", весь час повторює вона. Є чому повчитись ;-)
Чи варто читати книжку, якщо дивились серіал? Так, але не відразу, перший сезон фільму повторює книгу мало не слово в слово. Відрізняються лише маленькі детальки, які зразу впадають в очі, там щось трошки по іншому, там трошки з іншого боку показані події, там герой виглядає не так як актор у фільмі. Дуже цікаво підмічати ці нюанси. До того, ж як я вже казала, багато чого стає зрозумілішими. Наприклад,  Сансу хотілось прибити, коли я дивилась фільм, а у книжці набагато очевидніше, що вона просто мала і дурна дитина, яка собі вигадала казку про принца і сама в неї повірила.
Попри те, що я знала сюжет, слухала з превеликим задоволенням, хоч іноді, знаючи до чого призведуть їх вчинки, так і хотілось сказати персонажам "Ну що ти робиш! Що ти робиш?!". Книжку однозначно рекомендую. Оцінка - 9 з 10.