Серед темних густих лісів, загублений в високих горах, в місці, де немає мобільного зв'язку і радіо стоїть величезна споруда схожа на якогось дуже великого, трохи недолугого птаха -
найбільший у світі рухомий радіотелескоп - Грін-бенк.
Загалі, я дивуюсь, як ця місцина ще не стала місцем подій для якого-небудь фільму жахів. Справа в тому, що найменші радіосигнали істотно впливають на показники телескопу, тож знаходитьсся він у Національній зоні радіотиші (National Radio Quiet Zone (NRQZ), яка охоплює велику частину Західної Вірджинії, Вірджинії і невелику частину Меріленду. Площа зони тиші - 34 000 квадратних кілометри, висота - 194 кілометри і ширина - 176 кілометрів.
У зоні тиші дуже обмежене використання антен, тож ніяких тобі телефонних веж, чи радіопередавачів, у місті Грін-бенк, біля телескопу, навіть мікрохвильові пічки заборонені, також там не можна використовувати WiFi-роутери та інші електроприбори, що створюють перешкоди.
У радіусі однієї милі від телескопу, не можна фотографувати(на цифрову камеру), мати включені мобільні телефони, та їздити на машинах з бензиновими двигунами, тому що коли вони працюють створюються помітні перешкоди(як виявилось), тож всі машини біля телескопу дизельні.
Використовувати радіозв'язок у "зоні тиші" дозволено лише поліції, пожежникам і швидкій, та деяким місцевим радіостанціям, які знаходяться поза 20-ти мильною зоною і мають слабкий сигнал. За порядком і дотриманням "тиші" слідкує спеціальна "поліція". На фото нижче - їх машина, з антенами. Хоча вони і не можуть примусити когось викинути мікрохвильову пічку, вони все ж таки намагаються якось домовитись з людьми, щоб шкідливий прилад не впливав на дослідження.
Всього цього ми звісно не знали, коли рухались у сторону телескопу і мучили бідні мобільні і дивувались, що нічого взагалі немає, ні інтернету, ні подзвонити, ні музики. Було потім весело їхати в сторону дому, добре що там доріг небагато, тож ми досить довго просто рухались на північний схід сподіваючись, що рано чи пізно ми доїдемо до якогось хайвею чи до місця, де є інтернет.
На телескоп звичайно пускають подивитись, тож там є гарний туристичний центр з цікавими виставками про космос, телескопи і методи дослідження космосу за допомогою радіохвиль та тур до самого телескопу.
Телескоп Грін-бенк оперує на метрових і міліметрових хвилях. Його "збираюча" поверхня - 0,93 гектари, висота - 148 метрів, вага - 8500 тонн. Він є найбільшим рухомим об'єктом на планеті земля. Здалеку він виглядає великим, але не настільки. Коли ж стоїж біля його платформи розумієш, що він просто гігантський. Ще більше вражає думка, що це науковий інструмент таких розмірів. Іноді його навіть жартівливо називають "Величезною штукенцією", розшифровуючи офіційне скорочення GBT (Green Bank Telescope) як “Great Big Thing”.
Великою перевагою сього телескопу є те, що його можна повертати як хочеш і охоплювати 85% неба. 6500 годин кожного року його використовують астрономи, а 2000-3000 годин - вчені що вивчають високі частоти.
Побудовано було телескоп у 2001 році, як то кажуть не було б щастя, та нещастя помогло. Попередній найбільший рухомий телескоп у країні раптом розвалився у 1988 році, тож вирішено було будувати новий - більший і кращий. Грін-бенк вибрали не випадково - малонаселена долина, навкруги гори, природа гарна:)
На території комплексу знаходиться багато інших, менших за розмірами, телескопів. Деякі з них активно використовуються для досліджень, деякі для навчання, деякі просто вже стоять тут, в якості музейних експонатів.
Екскурсія, музейчик і сам телескоп нам дуже сподобались, мабуть найбільше з усього, що ми побачили під час поїздки. Дуже було цікаво і неочікувано знайти телескоп у такій глушині:)
Немає коментарів:
Дописати коментар