пʼятниця, 6 травня 2016 р.

"Креншоу", Кетрін Епплгейт (Crenshaw by Katherine Applegate)

Треба уважніше читати опис книжок, які я збираюсь почитати, а не тільки дивитись на обкладинку і коротку анотацію. Я хотіла чого-небудь дуже простого, дуже казкового і без усяких проблем. Саме тому я вирішила почитати "Креншоу", книжку Кетрін Епплгейт.
У її описі було сказано, що книжка для дітей віком 9-12 років, і розказують у ній незвичайну історію дружби хлопчика Джексона і величезного кота Креншоу, його уявного друга. Вирішивши, що книжка буде весела, позитивна і "мімімішна" я радо її підхопила і почала слухати.

Більш всього книга нагадала мені "Міст в Терабітію", теж дитячу книжечку, слухаючи яку мені довелось одного разу зупинитись на парковці, що поплакати. "Креншоу" не настільки похмура, але це а) не казка, б) нічого світлого і хорошого в ній нема, с) кіт зовсім не мімімішний, а якийсь жорстокий і непривітний, навіть трохи страшнуватий.
Джексон живе з батьками, сестрою і собакою в маленькій квартирці. Батько Джексона хворіє, мати працює у кількох місцях, але її зарплатні все одно не вистачає. Діти часто голодні, останні речі з квартири розпродано, та оренду платити не нема чим. Єдиний вихід знову жити у фургончику. Знову - тому що кілька років тому їм уже довелось більше ніж три місяці провести на дорозі і жити в машині.
Вічно голодний Джексон, його маленька сестра, яка не хоче щоб продавали її сміттєву корзинку, порожня квартира, крадіжки їжі у супермаркеті і повна безнадія...
Книга хороша, але дуже сумна, про дуже непрості часи, про те що іноді, незважаючи на всі зусилля, можна з кожним днем жити гірше і гірше. Сильна книжка і добре написана, але явно не для покращення настрою.
Оцінка 7 з 10.