четвер, 26 травня 2016 р.

Руїни металургійного комплексу Веймаус, Нью-Джерсі(Weymouth Forge/Furnace, NJ)

Додому з Делаверу ми їхали другорядними дорогами сподіваючись побачити щось цікаве. Як завжди сільські/лісові/польові дороги нас не розчарували. Проїзжаючи через один парк ми побачили мальовничі руїни. Згодом зясувалось, що це залишки великого металургійного комплексу Веймаус(Weymouth Forge/Furnace)
Руїни металургійного комплексу Веймаус, Нью-Джерсі(Weymouth Forge/Furnace, NJ)

Колись ці землі належали Джорджу Ашбріджу(George Ashbridge), Чарльзу Шумейкеру(Charles Shoemaker) та трьом їх партнерам. Вони купили ділянку у 1800 році з метою розпочати тут виробництво металу.  Через рік ними було отримано дозвіл від штату на побудову невеличкої дамби на річці Грейт Егг Харбор( Great Egg Harbor River), а ще через рік, у 1802, тут вже плавилась руда.
Руїни металургійного комплексу Веймаус, Нью-Джерсі(Weymouth Forge/Furnace, NJ)
Залізо виготовляли з місцевої руди, а печі топили місцевим вугіллям.  Готовий метал або продавали, або прямо тут виготовляли з нього труби, печі та цвяхи. Під час війни 1812 року у Веймаус виробляли бомби та кулі для уряду США.
Руїни металургійного комплексу Веймаус, Нью-Джерсі(Weymouth Forge/Furnace, NJ)
В часи найбільшого розквіту, у 1850 роках, комплекс включав в себе піч, кузню, млин, церкву, лісопильну раму, шикарний будинок власника, 20 будинків працівників і майстерню стельмаха.
Але уже в 1962 році металургійне виробництво стало настільки невигідним, що комплекс закрили. У Пенсильванії теж була руда, і теж було вугілля, але вугілля було набагато кращим, тож виробницвто було дешевшим, а залізо було якіснішим, тож у наших Нью-Джерсійських металургів не було шансів. Землі і всі будівлі було продано, згодом, того ж 1962 року весь комплекс згорів. Не знаю чи випадково, чи ні.
Руїни металургійного комплексу Веймаус, Нью-Джерсі(Weymouth Forge/Furnace, NJ)
На місці колишніх печей та кузень фабрики з виробницва паперу. Але вони протримались на плаву лише до 1897-го, коли і земля і фабрики були продані за борги.
Новим власникам чомусь це все не було потрібне, тож будівлі руйнувались, все заростало лісом, дамбу прорвало і затопило ставок, який тут був раніше.
У 1966 році землі було викуплено штатом, який докладає зусиль для збереження руїн і історії. До того ж тут починається маршрут для сплаву на каяках, тож людей в парку у сезон багатенько. Точніше так кажуть на сайті парку, а взимку підвечір у неділю спочатку там було ще двоє "каякерів", а потім ми там взагалі залишились одні, у тиші, наодинці з природою і історією.