Парк Кіттатінні, Нью-Джерсі: озера, руїни та аеропорт (Kittatinny Valley State Park, Newton, NJ)

Цілий тиждень у нас лив дощ, тож коли минулої суботи було просто хмарно, ми радісно вибрались на свіже повітря. Для прогулянки було обрано парк Кіттатінні Веллі, що знаходиться в північній частині Нью-Джерсі. Після дощів не хотілось місити болото, тож вимогою до парку була наявність доріжок, асфальтованих чи вкритих гравієм. У парку Кіттаттіні доріжки були, до того ж там було озеро, якась стара залізна дорога, яку перетворили на паркову стежку і руїни, тож ми вирішили їхати.

Офіс парку, куди ми завітали щоб розпитати, де нам тут краще походити, знаходиться в старому будинку, збудованому у 1825 році Альбертом і Ненсі Падер (Albert and Nancy Puder).

Поруч з ним старі господарчі будівлі -  Падери досить успішно займались виробництвом масла.

У 1906, після смерті Адольфа, Ненсі продала все господарство Фредеріку Хассі(Frederick Hussey), син якого був власником компанії Аерофлекс. Потім землі викупили Джозеф і Барбара ЛоРе(Joseph and Barbara LoRe.).

Вони перетворили ферму на стайню, але бізнес не вдався тож все перейшло у власність банку і належало йому аж поки у 2003 році не заснували парк.

Так як усі землі навколо довгий час належали компанії Аерофлекс, то навіть озеро в парку називали Аерофлекс(Aeroflex), хоча його офіційна назва - Нью Ваваянда(New Wawayanda). Це найглибше природне озеро в штаті - глибина більше 30 метрів. Кажуть тут дуже багато риби, але ми не перевіряли.

Вздовж озера йде асфальтована паркова дорога і доріжка для пішоходів. Звісно ми пішли доріжкою, що звивалась прямо над водою. Природа чомусь дуже нагадала мені лісосмуги в Миколаївській області.

Зараз все цвіте і пахне тож гуляти по парку - одне задоволення.

Над озером час від часу пролітали невеличкі літачки - поруч з парком маленький аеропорт, Аерофлекс-Андовер(Aeroflex–Andover). Нам дуже хотілось подивись як ці літаки сідають і злітають, тож ми причимчикували лісом до аеропороту. Йти там недалеко. По дорозі знайшли камін і залишки невеличкої пристані. Колись ці споруди належали дитячому табору Ваваянда, який знаходився тут у 1917-1954 роках.

Аеропорт було побудовано вищезгаданою компанією Аерофлекс, а зараз він використовується як база для літаків, що гасять лісові пожежі. Поруч з аеропортом дуже прикольний і дуже старий будинок.

Якийсь пілот чи то хизувався перед нами, чи то практикувався, тож він весь час злітав, робив коло над парком і сідав, а ми мали змогу все сфотографувати і навіть зняти відео:)

Прямо напроти аеропорту велике поле, де колись стояли палатки та різні господарчі будівлі дитячого табору (Jersey Boys' Camp Wawayanda), але про минуле зараз нагадує лише флагшток. Якщо ж пройти трохи в ліс можна побачити руїни якоїсь будівлі, що теж належала табору.

Руїни дуже мальовничі і місцями вкриті отруйним плющем.

Взагалі його дуже багато по паркам, з того часу як я дізналась, що ми з ним не можемо існувати мирно, я стала його всюди помічати. Дивно, що ми завжди бродили по лісам, і ніколи нічого, а на власному дворі я його знайшла і ми одне одному не сподобались. Але то таке, кому що болить:) Для тих, хто все ще не знає як він виглядає, фото

У парку залишилось ще багато неходжених доріжок, що ми додали його у список місць, куди обов'язково треба приїхати ще раз.  Ми, правда, завжди плануємо приїхати ще раз, але  ніколи не повертаємось, бо навкруги ще стільки парків в яких ми взагалі не були.