Cто років збиралась розповісти про невеличкий, але дуже гарний музей розташований у невеличкому місті Медісон, Нью-Джерсі - "Музей ремесел і промислів"(Museum of Early Trades & Crafts). Ми його відвідали ще на початку року, але ніяк не доходили руки.
Найцікавіше в музеї - це сама будівля, бо колекція експонатів хоч і є непоганою для маленького сільського музею і є досить цікавою, нічим не вражає (або просто ми вже занадто багато таких музеїв бачили).
Спочатку у будівлі музею була перша суспільна безкоштовна бібліотека міста Медісон. Її подарував місту філантроп Уілліс Джеймс(Willis James) та його дружина. Джеймси вірили у те що освіта це основне і доступ до інформації і книжок має бути у кожного, тож вони і вирішили заснувати бібліотеку.
Грошей у Уілліса Джеймса було багато, він був власником успішного "металевого" бізнесу, тож бібліотеку побудували гарну. Її архітекторами стали Уіллард Адден(Willard P. Adden) і Чарльз Брігхем(Charles Brigham).
Вони обрали для будівлі дуже популярний в ті часи неороманський стиль: масивні кам'яні конструкції, вузенькі вікна, арки, башти, каміни, численні вітражі, дубові сходи, розписані стіни.
Бібліотека відкрилась у 1900 році і довго служила жителям міста, аж поки її не закрили, тому що вона не могла вмістити всіх бажаючих, усі книги і взагалі не відповідала сучасним вимогам.
Едгар і Агнес Ленд(Edgar and Agnes Land), жителі Медісона, захоплювались тим, що збирали предмети, якими користувались жителі Нью-Джерсі у вісімнадцятому та дев'ятнадцятому століттях.
Поступово їх колекція стала дуже великою і налічувала вже біля тисячі експонатів, які не було де зберігати, тож вони звернулись до керівництва міста щоб перетворити стару бібліотеку на музей.
Місто Медісон пішло на зустріч подружжю Лендів і в 1969 році на базі бібліотеки Джеймса було створено "Музей ремесел і промислів". З того часу музей розвивався, колекція росла і зараз вона вже налічує вісім тисяч експонатів.
В день нашого візиту у музеї якраз відкривалась виставка жіночих капелюшків, яка буде проходити в музеї до 29 липня. З одного боку виставка була цікавою, з іншого, так як це відкриття, то там набігло куча активних жіночок пенсійного віку, які всі одне одного знали, пили вино, їли канапки і ми трохи почувались зайвими на цьому святі, незважаючи на їхнє дружнє ставлення:)
Ремесло шиття капелюшків, для якого в англійській мові виявляється є окреме слово- millinery, було дуже розвинененим два сторіччя тому. Капелюхи носили всі, за ними можна було визначити соціальний стан, професію і навіть сімейний статус жінки. Майстрині-капелюшниці навіть патенти отримували на той чи інший спосіб вироблення чи вигляд капелюшка.
Цей тюрбан було виготовлено у 1910 році капелюшницями відомого магазину Мейсіс.
А цей капелюшок - у 1930. Підозрюють, що спочатку на ньому не було квітів, які додали пізніше, щоб прикрити пошкодження на капелюшку.
Серед інших капелюхів були капори, дитячі шапочки, солом'яні капелюшки, головні убори вдів та кілька сучасних капелюхів.
Переглянути всю колекцію музею зайняло в нас мабуть менше години, в той день була погана погода, так що ми зразу поїхали додому, а так би ми прогулялись би ще Медісоном, який нам дуже подобається.
В ньому є місце з дуже смачним морозивом, магазинчик з коміксами, дуже милий центр міста і кінотеатр, так що ми там часті гості, просто знову ж таки, ніяк не доходили руки щоб про нього хоч щось хоч десь хороше сказати:)
Немає коментарів:
Дописати коментар