Не минуло і півроку, як то кажуть, і я нарешті завершую розповіді про нашу грудневу подорож по Луїзіані і Міссісіпі. В останній день ми повернулись до Нового Орлеану, звідки ми мали вилітати додому, та відвідали ще одне місце - Світ Марді Гра (Mardi Gras World).
Мабуть у кожному музеї Луїзіани є хоч щось присвячене фестивалю Марді Гра, який в цій місцевості є чи не найбільшим святом. Тож я вирішила зібрати все побачене і почуте в один пост.
Марді Гра, що у перекладі з французької значить Жирний Вівторок, це карнавал перед початком Великого посту (у католицькій церкві). Святкують його у багатьох країнах світу: у Австралії і Чехії, Колумбії і Германії, всюди де є католики. Святкування зазвичай супроводжується великою кількістю їжі, міцних напоїв та карнавалом.
Свого апогею святкування Марді Гра досягло у Новому Орлеані, де протягом двох тижнів кожного дня проходять карнавали, паради, бали, всі п'ють, їдять, гуляють. Найкращі і найрозкішніші паради відбуваються в останні п'ять днів.
Паради організовують соціальні клуби, які мають спеціальну назву - крюс(krewes). Кожен такий клуб має чітко визначені раз і назавжди час та маршрут проведення їхнього параду. Найстарішими крю є Містік Комус Крю (Mistick Krewe of Comus), Рекс, Лицарі Момуса і Протеус Крю. Найбільшими ж є сучасні супер-крю Ендіміон (Krewe of Endymion), Бахус (Krewe of Bacchus) і Зулу(Zulu)
Під час параду всі хто їдуть на платформах по традиції кидають невеликі подарунки глядачам. Найпопулярнішими з них є буси, "монетки" з емблемами клубів, різні пластикові склянки, маленькі недорогі іграшки. Все в традиційних кольорах Марді Гра - фіолетовому, золотому та зеленому. Фіолетовий символізує правосуддя, золотий- символізує силу, зелений - віру. Ці кольори з давніх-давен використовуються католицькою церквою.
Почались паради в Новому Орлеані маже відразу після його заснування, перша письмова згадка про святкування датується 1699 роком. Хто перший вдягнув костюм перетворивши святкування в карнавал - невідомо, але вже в 1743 році бали, перевдягання та маски вважались традиційними і необхідними атрибутами. Тоді ж ряджені почали ходити по вулицям міста. Церква та інші поборники моралі це намагались заборонити, але на щастя в них нічого не вийшло. А через сто років Бернард Ксав'є де Маріджні де Мандевіль(Bernard Xavier de Marigny de Mandeville), багатий місцевий плантатор, започаткував перший фонд для офіційного святкування Марді Гра
В 1856 році шість місцевих бізнесменів зібрались у одному з клубів Нового Орлеану і заснували таємне товариство, яке вирішило що парад повинен бути дуже гарним способом вшанування Марді Гра. Так з'явилась перша крю Нового Орлеану - Містік Комус Крю. Списки членів кожного клубу були секретними аж до кінця 20-го століття, а самі клуби - приватними організаціями. Щоб потрапити до крю треба було належати до певного соціального кола. Зараз же списки є відкритими, крю працюють як бізнес, а щоб стати членом клубу треба лише платити внески. Досить не маленькі до речі.
В 1875 році Луїзіана оголосила Марді Гра офіційним святом у штаті. З того часу, з невеликими перервами на кризи і війни, парад проходив майже кожного року. До 1972 року парад проходив у Французькому кварталі, але кількість глядачів стала завеликою для вузеньких вуличок, це було небезпечним, тож парад перенесли у новішу частину міста.
Після урагану Катріна, парад не відмінили, лише поміняли маршрут. Більшість присутніх на параді людей зазнала втрат, тож не дивно, що платформи були скромнішими, і тема урагану була домінуючою. Парад проходив біля зруйнованих будинків, по зруйнованим повінню вулицям, але для жителів Нового Орлеану цей парад став символом відновлення.
Ну а тепер власне повернемось до музею, хоча називати це місце музеєм неправильно, насправді це одна з майстерень де роблять платформи до фестивалю.
Розробка нових платформ і костюмів починається на наступний день після параду і триває цілий рік. Обирається певна тема, знімаються старі декорації, платформи перефарбовуються, робляться нові фігури... Все це як розумієте, коштує грошей, тож не дивно, що внески членів крю стартують від 400 доларів в рік
Розпочинається тур з перевдягання в костюми та фотографування. Далі - фільм і пригощання традиційним тортиком, щоб ніхто не дай Бог не залишився голодним.
Фотографувати можна все. І це дуже добре:) Кількість фігур вражає, за багато років їх назбиралось тут дуже багато. Герої мультфільмів і коміксів, спортсмени, звірі - що завгодно. Фігури не викидають після карнавалу, а збереігають і часто використовують повторно. Іноді просто перефарбовують, іноді змінюють форму, чи використовують яку-небудь деталь.
Їх роблять з багатьох шарів пенопласту, наклеюючи їх один на одний, потім вкривають пап'є-маше і нарешті розфарбовують.
Можна було поспостерігати за роботою майстрів. Деякі тільки клеїли, деякі вже завершували щось розмальовувати. Важко їм мабуть працювати, коли на тебе весь час хтось дивиться:)
Час непомітно сплинув і вже треба було їхати в аеропорт...
Подорож сподобалась, Америка знову показала свою нову сторону, південь дуже відрізняється від півночі, і кухнею, і культурою і архітектурою.
Немає коментарів:
Дописати коментар