Продовжимо прогулянку
Американським музеем природознавства і від
різноманітних камінців та мінералів перейдемо до тваринного світу. А саме звірів, сучасних і тих що давно вимерли.
Перша експозиція - ссавці Північної Америки. Вона складається з сорока трьох діорам, на яких можна побачити найбільш вражаючих представників фауни CША та Канади. У 2012 всі діорами були відреставровані, тож виглядають вони зараз дуже гарно. Художники, такседермісти і дезайнери поновили фонові зображення, кольори хутра, відновили рослини, науковці оновили інформаційні таблички згідно останнім даним. Звірі як живі тепер, пейзажі - дуже реальні.
Один з найбільших звірів континенту - Бурий ведмідь, що водиться на Алясці. Раціон цих ведмедів в основному складається з риби, тож вони і виростають такими здоровими. Ведмеді ж "нижніх" штатів (ведмеді грізлі та чорні ведмеді) харчуються переважно рослинами і тож розміром вони вдвічі менші.
Радувало те, що багато з представлених звірів ми бачили у дикій природі, чи прямо в себе на задньому дворі, чи подорожуючи парками: олені, білки, зайці, єноти, лисиці, бурундуки, опосуми, чорні ведмеді, скунси.. Більшість з перерахованих тварин легше зустріти, чим не зустріти у "сільській" місцевості США. Олені то взагалі біда. З одного боку вони дуже прикольні, а з іншого з’їдають все що бачать, а те, що олені не побачили - зайці догризають. До речі, у 1900х роках білохвості олені були майже винищені, врятувало їх тільки те, що уряд запровадив дуже багато законів для збереження їх популяції, зокрема, заборону на полювання.
Барани Далля у нас у Нью-Джерсі не водяться, вони, як і бурі ведмеді, живуть на Алясці. Високо в горах вкритих снігом, де їм не страшні вовки та ведмеді. Їх білий колір - прекрасно маскує їх у засніжених місцинах.
Олені Карібу взагалі жителі Канади, у Европі ії знають під назвою Північні Олені. Великі з розкішними рогами, вони заселяють північні території Америки та Евразії.
Вапіті - олені з дуже негарними "оленихами". Якісь вони не тендітні:) Вапіті - у деяких мовах індійців значить "білий".
З Північної Америки перенесемось до Африки, де нас зустрічає горила. Горила може важити до 200 кілограмів і досягати зросту до двох метрів. Цікавий факт - горили майже ніколи не пьють воду, вони отримують її з їжі. Горила, яка знаходиться у музеї була привезена дослідником Карлом Акелеем(Carl Akeley) у 1921 році. Він загинув у 1926 біля вулкану зображеного на фоні діарами, там він і похований.
Леви - найбільш соціальні “котики”. Вони живуть в прайдах, які складаються з багатьох чоловіків, кількох жінок і левенят. Дорослий лев за рік з’їдає 2350 кілограм м'яса, але полюванням займаються в основному левиці.
А тепер перейдемо до тварин давно вимерлих. Я не знаю чому, але більшість американських дітей у захваті від динозаврів. Чи то їм розказують у дитсадках щось, чи передачі якісь... але всі ті люди з якими ми стояли у черзі на вхід були саме у секції з динозаврами. Якщо в інших залах ми спокійно собі ходили, то у залах з динозаврами було не проштовхнутись.
Можливо, що людей було більше ніж зазвичай, тому що у музеї з'явився новий величезний динозавр - Титанозавр. Він належить до невідомого раніше виду динозаврів, тож в нього поки навіть нема офіційної назви. Вважають що цей підвид титанозаврів важив до 70 тонн, був довжиною 37 метрів і жив на просторах Патагонії 100-95 мільйонів років тому.
Динозавр настільки великий, що не поміщається до зали, тому його голова і шия стирчать з дверей.
Динозаврів там багатенько, але ми не найбільші їх фанати, того подивились тільки на тих, про яких хоч чули:) Цей агресивний трицераптор був одним з них. Він бігав по нашій планеті 65 мільйонів років тому, бився з своїми родичами за територію чи кохання(про це свідчить погано загоєна кістка голови) та й думки не мав, що колись його кісточки будуть предметом захвату.
Звичайно крім динозаврів(великої їх кількості) в музеї є і скелети мамонтів. Один із них навіть має імя - Маммутус(Mammuthus). Його знайшли в Індіані, де він жив 11 тисяч років тому.
Поруч з великими скелетами - скелети менші: предки ведмедів, оленів, коней, собак, та усіх інших тварин.
Один з найцікавіших експонатів цього класу - Ірландський олень. Ці олені важили 680 кілограм і були розміром з сучасного дуже здорового лося. Це найбільші олені за всю історію їх існування. Називають їх ірландськими, тому що першого такого оленя знайшли в ірландських болотах, наукова назва цих тварин - Мегалосерос гігантоус. Ірландські олені мали величезні роги, що сягали чотирьох метрів. Жили вони на всій території сучасної Європи і вимерли біля десяти тисяч років тому.
Гліптодонтові, предки сучасних броненосців, колись населяли обидві Америки. Їхні панцирі могли бути до трьох метрів в діаметрі. Ця броня дуже міцна і дуже важка. Найважчі з відомих - до 500 кілограмів.
Ну і для завершення - мила рибка:) Там їх багато таких було, до однієї з них навіть торкнутись можна було:)
Різних скелетів в музеї дуже багато, можна зависнути лише біля кісток на цілісінький день, але ми цього робити не стали, а пішли далі - ознайомлюватись з "людською" частиною музею.
Немає коментарів:
Дописати коментар