Кожного року на Великдень у Нью-Йорку, серед центру міста, біля собору Святого Патрика(St. Patrick's Cathedral) збираються люди у химерних капелюхах. Захід цей не організований і не має певної програми. У ньому може взяти участь хто завгодно, незалежно від віри та інших уподобань та життєвих принципів.
А розпочали цю цікаву традицію, як не дивно, три найвідоміші церкви Нью-Йорку: церква Трійці(Trinity Episcopal Church), собор Святого Патрика(St. Patrick's Cathedral) і церква Святого Томаса(St. Thomas' Episcopal Church).
В середині 19 сторіччя вони почали до Великодня прикрашати квітами вівтарі. Це швиденько підхопили інші, менш відомі і значимі, церкви. Гарно ж... Невдовзі кожна церква почала мало того що прикрашати вівтарі квітами, а ще й намагатись зробити композиції якомога більшими, красивішими, складнішими.
Люди, які відвідували службу, подивились на це діло і почали вдягати свій найкращий, найновіший одяг. Хоча така традиція існувала майже з моменту виникнення християнства, але тут вона досягла свого апогею. Так само як церкви змагались у кого багатші квіткові прикраси, так і жінки почали змагатись у кого краща сукня та найвражаючий капелюшок, наймодніша сумочка, та найдорожчі коштовності. Звісто стосувалось це в основному заможних прошарків населення Нью-Йорку.
На службу люди зазвичай ходять лише в одну церкву, але всім хотілось подивитись на святкове вбрання і інших церков Манхетену, тож гарно вдягнені багатії ходили від однієї церкви до іншої, а бідніші приходили на них подивитись. Врешті-решт в 1890-х святковий променад був доданий до календаря Нью-Йоркських свят як "Великодній парад".
Там де свято і люди - там завжди бізнес, тож кмітливі продавці почали продавати всілякі Великодні прикраси та атрибути. В 1900 році Великдень став маже таким прибутковим як і Різдво. Продавалось все - новий одяг, прикраси, аксесуари, солодощі, штучні та справжні квіти..
Звичайно знаходились у всього цього і критики, які зауважували що релігійне свято перетворили в демонстрацію краси та багатсва, але до них ніхто особливо не прислухався.
В середині 20-го сторіччя люди взагалі почали забувати, що парад якось пов'язаний з релігією.
Кожного року з того часу він став більш демократичним і веселим, люди почали на нього вдягатись не тільки гарно, дорого та за останньою модою, але і, скажімо так, цікаво:)
Ми на парад прийшли пізнувато, тож капелюшків бачили не так щоб і багато. Але нам все одно дуже сподобалось.
Деякі персонажі вирішили що капелюшок то замало і повністю вдягались у костюми.
У кого на що вистачило фантазії та грошей, такий головний убір і був
Деякі приходили цілими компаніями
Всі радо позували. Я спочатку соромилась фотографувати, а потім подумала, що коли ти вдягаєш такий капелюх на голову, то це явно не для того, щоб залишитись непомітним:)
Після параду ми ще подивились на Великодні прикраси біля Рокфеллерського центру.
Я і не знала, що там бувають якість інші прикраси крім різдвяних:) І взагалі не пам'ятаю, щоб колись підходила до ковзанки чи була з її іншої сторони. Але цим Нью-Йорк і приваблює - в ньому можна гуляти сто раз по одній і тій же вулиці, і все одно кожен раз бачити щось нове.
Наприклад, чудових сов біля Мейсісу, мимо яких ми точно до цього пройшли повз разів зі сто:)
Немає коментарів:
Дописати коментар