У несезонних подорожах є свої переваги й свої недоліки. З одного боку - дуже мало людей, та новий погляд на всім знайоме місце. З іншого - іноді потім хочеться ще раз в сезон повернутись :) Я впевнена, що міст Кінзу восени, коли всі пагорби навколо вкриті жовтим листям, виглядає дуже гарно, але з іншого боку дерева закривають собою міст, тож ним і не помилуєшся.
Пенсильванія багата вугіллям, яке треба було перевозити, і перевозити швидко і дешево, тож перед власниками залізної дороги NYLE&W у 1882 повстало питання - будувати 13 додаткових кілометрів залізної дороги через гори й долини чи 650 метрів мосту. Здавалось би відповідь проста, але річ у том що досі ніхто нічого подібного не будував, тож задача перед проектувальниками, будівельниками й інженерами стояла зовсім нелегка. Попри це вони справились з нею лише за 94 дні. Дизайн мосту належав Октаву Чануту (Octave Chanute)
Міст Кінзу відразу стали вважати "восьмим чудом світу". Цілих два роки він займав почесне перше місце у списку найвищих і найдовших залізничних мостів світу. Помилуватись ним їздили на потягах з Нью-Йорку, Баффало і Піттсбургу. Обмеження швидкості на мосту було 8 км на годину, бо під час сильного вітру та руху локомотивів по ньому міст починав вібрувати. Те ще задоволення я повинна сказати по такому мосту їздити.
За 94 дні важко побудувати щось дуже стабільне, що буде використовуватись роками й мати гарну якість, тож вже в 1900-му році почалась масивна реконструкція мосту, локомотиви стали набагато потужніші, тож потяги стали важчими, і він просто не витримував навантаження.
Міст фактично розібрали й побудували новий. На цей раз під керівництвом С.Р. Грімма (C.R. Grimm). Будівництво зайняло 4 місяці, на ньому працювали 100-150 робітників по 10 годин на день.
Деякі деталі старого мосту, такі як болти підпірних башт, було повторно використано і це відіграло чималу роль у тому що міст розвалився (зекономили називається)
Міст активно використовувався аж до 1959 року, коли було побудовано нову залізничну гілку, яка дозволяла оминути небезпечний і повільний міст, тож поступово потік потягів зійшов нанівець і міст закрили. Його продали на металолом за 76 000 доларів, та у голови компанії, що повинна була розбирати міст Ніка Ковальчіка (Nick Kovalchick), рука не піднімалась зруйнувати таке диво. Він почав організовувати службу порятунку моста і після багатьох докладених зусиль йому вдалось домовитись з урядом штату Пенсильванія, який викупив міст Кінзу у 1965 році за 50 тисяч доларів і зробив парк навколо, який відкрили через п'ять років, у 1970-му.
У 2002 міст вирішили відреставрувати, витратили на це купу грошей, але раптом у Пенсильванії пройшло торнадо і зруйнувало велику частину мосту. Одинадцять з двадцяти башт, що підтримували міст, було вщент зруйновано, на щастя, хоч без жертв обійшлось. Торнадо не було надто потужним, але ж ми пам'ятаємо що коли міст будували то трохи зекономили, і болти з першого мосту дуже поржавіли, тож не змогли більше стримувати натиску.
Після оцінки пошкоджень міст Кінзу вирішено було не ремонтувати, а залишити як є, щоб продемонструвати не лише інженерне диво, а і силу природи, яка за 30 секунд може знищити працю сотень людей і те, що служило десятиріччями. Частину, що уціліла, укріпили й відремонтували, зробили безпечною для туристів і по ній можна прогулятись. Повинна зазначити, що під час прогулянки вниз краще не дивитись. Не знаю як у них вистачало сміливості на потязі по цьому мосту кататись. Кажуть, що як тільки міст побудували, новачків, які перетинали його вперше, посилали прямо перед заїздом на нього перевірити якусь вигадану проблему на даху локомотива.
Нічого не підозрюючи, вони раптом опинялись на висоті понад сто метрів від землі на даху потягу що перетинав безодню по мосту.
На оглядовому майданчику, за традицією є скляна частина підлоги, через яку можна подивитись вниз і боязко на ній постояти :) Також там є туристичний цент з різноманітними забавками для дітей, фільмом про міст, та історичною експозицією присвяченою мосту.
Немає коментарів:
Дописати коментар