"Зоряний пил", Ніл Гейман (Stardust, Neil Gaiman)

Здається мені, що Ніл Гейман може що завгодно розказувати, а люди все одно будуть зачаровано слухати, тому найбільше його творчість я люблю у вигляді аудіокнижок прочитаних ним же.
Книга "Зоряний пил" була видана у 1999 році. Спочатку вона побачила світ як ілюстрована книга, потім як звичайна книга, потім як аудіокига, і, врешті-решт, у 2007 році по ній був знятий фільм. Всі варіанти книг дещо відрізняються, і тепер я хочу ще й ілюстровану книгу, подивилась в інтернеті - дуже гарні малюнки.

“Зоряний пил” - чарівна казка, на яку Геймана надихнули стара стіна десь у англійській глушині і зірка, яка впала у пустелі Арізони.
В книзі розповідається про пригоди молодого чоловіка Трістрана Торна, який жив у місті Стіна, що отримало свою назву завдяки ... стіні. Стіна була дуже стара і відділяла стару добру Англію від Магічної Країни. Трістран був палко закоханий у “першу дівку на селі”  Вікторію Форестер. У запалі кохання він пообіцяв, що принесе і покладе їй  до ніг зірку, яка щойно впала з неба десь за Стіну.
Сказано - зроблено. Трістран відправляється у довгу подорож, в якій він з'ясує, що зірка у Магічній країні є не простим шматком каменю, а живою і дуже гарною дівчиною, зустріне єдинорога, страшну відьму, мисливців на блискавки та багато іншого,  не менш цікавого, люду.
Книжка мені дуже сподобалась, хоч я і знала сюжет, так як уже бачила фільм. Спочатку фільм точно слідує книзі, але починаючи з середини там все більше і більше розбіжностей. Сценарій фільму написав Гейман, хоча він й не дуже любить фільми-адаптації книжок, бо все ж таки фільм - це точка зору продюсера на твір, а не самого автора.
Варто зазначити, що на відміну від фільму, книга більш жорстока. Там була одна сцена, де кров лилась як з відра. Та й взагалі, хоч "Зоряний пил" і казка, але казка написана дорослим для дорослих.
Дуже цікавою була післямова до книжки - інтерв'ю з автором, у якій він розказував де бере ідеї, як пише і як він випадково з'ясував, що крім того що він ще й письменник, в нього ще і талант до читання вголос. Цікавою була думка, що коли чуєш будь який твір у виконанні автора, ти до всього ще й взнаєш як він звучав у нього в голові. І книгу, і післямову дуже раджу всім, хто полюбляє занурюваватись у чарівні світи, які тісно переплітаються з нашим.
Оцінка 8 з 10.