Тим, хто полюбляє міста-привиди, в Західній Вірджинії є де розгулятись. Колись у цьому штаті активно видобували вугілля, тож міста з'являлись як гриби після дощу. Та коли потреба у такій кількості вугілля відпала всі ці міста почали потихеньку занепадати і безлюдніти, аж поки не перетворились на руїни. Деякі з цих міст уже давно поросли лісом так що і сліду не знайдеш, а деякі перетворились на туристичні місця.
Нутталбургу пощастило, він потрапив у другу категорію. Це місто знаходиться на території націольнального парку, тож до нього іде досить нормальна дорога, є карти, стежки, парковки. Мене дуже вразила парковка для інвалідів серед лісу:)
З мого опису може скластися враження, що це цілком цивілізоване місце, де купа туристів, але це не так. Дорога до нього нормальна, але дуже вузька, місцями вкрита гравієм, місцями з великими ямами і калюжами. Людей там мало, крім нас було лише двоє, і то вони по лісу сильно не ходили:) Стежки хоч і помічені на карті, але деякі треба шукати і ми там лазили по кущах і бур'янах.
У 1870 році Джон Нуталл(John Nuttall) купив землі сучасного Нуталбургу і почав будувати шахту та іншу інфраструктуру для видобування вугілля. У 1873 році було також завершено будівництво залізниці Чесапік і Огайо(Chesapeake & Ohio Railway), що пролягла вздовж річки Нью-Рівер(New River), тож все було готове щоб починати копати і заробляти гроші. Нутталбург став другим містом в ущелині Нью-рівер, що став постачати якісне вугілля на індустріальну північ країни.
Місто процвітало. У 1920 роках Генрі Форд навіть обрав його як постійного постачальника вугілля для своїх заводів. Форд дуже слідкував за якістю та ефективністю всього, що стосувалось його виробництва, тож він зробив багато покращень. Форд планував побудувати інфраструктуру у якій він володів би всім, але йому не вдалось отримати контроль над залізною дорогою, тож він продав свої акції нуталбурських шахт у 1928 році.
У 1958 році видобування вугілля зупинилось і з міста моментально пішло життя. Зараз від міста залишились лише руїни небагатьох житлових будівель та конвеєр для транспортування вугілля, дизайн якого належить Генрі Форду.
Землі Нутталбургу належали нащадкам Джона Нуталла до 1998 року, аж поки вони не передали права на власність Службі національних парків США. Процес перетворення Нутталбургу на парк було завершено у 2011 році.
Колись на цьому місці був міст через річку, побудований тією ж компанією, що побудувала Бруклінський міст. На жаль, міст знесли, тому що його ніхто не підтримував і він являв собою загрозу для різноманітних шукачів пригод, які намагались на нього потрапити.
У колишніх печах для виробництва коксу зараз полюбляють жити змії. Ми про це взнали потім з брошури. І це, мабуть, добре, що ми не знали, а то ми б там так спокійно не ходили.
Це все що залишилось від великого магазину компанії.
До залишків церкви довелось пробиратись через глухі хащі. Колись вона виглядала ось так.
А тепер так
Ця церква була побудована для білих, церква ж для афроамериканців, як і їх будинки були за межами основного міста.
Це школа
Будинки
Там мабуть не дуже багато людей ходить, бо стежки по залишкам міста і на вершину гори, до входу на шахту, поросли травою та кущами. У нас ця подорож взагалі була по якимсь місцям, де нікого крім нас не було, і я повинна сказати, що це мені подобалось:)
Нутталбург - одне з найцікавіших місць, що були відвідані нами під час цієї поїздки. Дуже було цікаво.
Немає коментарів:
Дописати коментар