понеділок, 8 лютого 2016 р.

Антологія української готичної прози. Укладач Юрій Винничук

"Антологія української готичної прози" - книга цікава більш з літературознавчої точки зору, ніч ж точки зору пересічного читача. Я якось навіть не думала про наявність у нашій літературі такого жанру до цього. Хоча, якщо зважити на загальну похмурість сюжетів, то всю нашу прозу можна віднести до готики, у кожній книжці "як не вмер, то вдавило", сльози, біль та страждання.

Але готична проза має кілька обов'язкових елементів: сюжет повинен бути побудований навколо таємниці, розповідь повинна навівати страх, відчай, бути похмурою і зловісною, декораціями до таких творів мають служити зруйновані замки, монастирі, кладовища та інші похмурі і непривітні місця.
В Україні готична, її ще називають романтичною, фантастика виникла на основі народної міфології. Казки, легенди та перекази про русалок, лісових мавок, чортів та відьом надихали не лише українських а і польских і російських письменників. Іншим джерелом для сюжетів були козацькі думи та оповідки, так як частенько про козаків проговорювали, що вони знаються з нечистою силою.
У збірку ввійшли як твори досить відомих авторів, наприклад, Пайтелемона Куліша, так і твори авторів, яких до цього я ніколи не чула і не читала. Деякі твори дуже цікаві і моторошні, деякі... як би це політкорректно сказати.. Виглядають так як наче написані дитиною в третьому класі, та ще й не дуже розумною:)
Найбільше мені сподобались розповіді Михайла Костомарова ("Дитяча могила", "Хвора. Розповідь лікаря", "Фаїна"), "Мертвецький Великдень" Григорія Квітки-Основ'яненко, "Жива могила" Людмили Старицької-Черняхівської  та повість Куліша "Вогняний Змій". Цікаво було ознайомитись з твором Леопольда фон Захер-Мазоха  "Мертві ненаситні". Так-так, це той самий Мазох на честь якого назвали "мазохізм".
Найменше мені сподобались оповідання Івана Барщевського, я не знаю, що собі ця людина думала:) Вони були настільки погані, що стали цікавими:) Особливо розповіді про "дідка", який насправді був бюстом Сократа. Такі собі трохи маразматичні і дуже дивні твори:)
Ще мені дуже не сподобались оповідання Олександра Тарнавського "Лейб-Сурес. Із єврейських легенд". Можливо тому, що легенди записані досить дивно.
Загалом збірка досить не погана, легко було читати, але другий том купляти не буду, занадто багато творів сумнівної якості на один який читаєш з задоволенням.
Оцінка 6 з 10.