"Чи справді там є маяк?"- запитала у нас парочка, яку ми зустріли дорогою з маяка. Питання нас не здивувало, коли ми йшли туди теж сумнівались, бо стежка до маяка місцями не виглядає як стежка, а очеретяні хащі надійно ховають його від людських очей аж поки раптом він не виринає прямо перед тобою. Маленький будиночок з червоного каміння та невисока башта самого маяка знаходяться на маленькому острівці, до якого веде дерев'яний місток. Куди не глянь - мальовничі краєвиди Гудзону. Тихо плескається вода, пригріває сонечко.
Не дивно, що маяк, який називається Согертіс(
Saugerties Lighthouse), став місцем яке одноголосно найбільше сподобалось усім за усю нашу подорож.
До нього не так далеко їхати, а потім не так вже й далеко йти, від парковки до маяка лише півмилі, але коли туди приходиш здається що ти десь за тисячі кілометрів від цивілізації. До того ж там якось так тихо і так спокійно, що хочеться просто сісти й сидіти.
Маяк побудували у 1869 році, на місті старого маяка 1838-го року. Він служив у Береговій охороні США до 1954 року, а потім пішов на пенсію. Маяк деякий час був нікому не потрібним, аж поки у 1986 році його не викупили, відновили й перетворили на міні-парк-музей-готель. У готелі всього дві кімнати і вони заброньовані аж до кінця цього року. Зараз можна бронювати готель на наступну зиму. Поки що найближча доступна дата - 4 січня 2018 року.
Ми досить довго просто тихенько сиділи на сонечку та дивились на Гудзон підсвічений сонцем що заходило. Йти не хотілось, але кімнату ми не зарезервували, і поночі продиратись через хащі теж не хотілось, тож довелось йти назад. Сподіваюсь ми ще якось туди заскочимо, дуже там гарно.
Немає коментарів:
Дописати коментар