Люди Писання. Джеральдін Брукс. (People of the Book. Geraldine Brooks)

"Люди писання", це книжка про книгу, книжка - історія цілого народу, детектив і сімейна драма одночасно. Найчастіше цей роман Джеральдіни Брукс порівнюють з романами Дена Брауна, але я б його в першу чергу порівнювала з книгою "Історик", Елізабет Костова. Можливо через те що роман дуже "жіночий" в порівнянні з творами Брауна.

Події розвиваються у післявоєнному Сараєво, куди було терміново викликано головну героїню Ханну Хелс, австралійського спеціаліста зі зберігання старовинних книг, для відновлення і реставрації найстарішої у світі Агади, збірника молитов, пісень і пояснень до Тори.
Сараєвська Агада - реальна книга, виготовлена з телячої шкіри, написана вручну. Вона містить 34 ілюстрації з ключовими сценами з Біблії. Її сторінки вкриті плямами від вина, що свідчить про використання книги під час Седер Песах, єврейської ритуальної трапези, якою розпочинається свято Песах. Історики вірять, що книга зберігалась до наших часів просто чудом. Вона пережила вигнання євреїв з Іспанії у1492 році, побувала в Італії у 16-му сторіччі, потрапила в музей у Сараєво у 1894-му, переховувалась від нацистів у мусульманському домі в Зениці, що в Боснії і Герцеговині і, врешті-решт, пережила пограбування музею, війну і облогу Сараєво сербами у дев'яностих роках двадцятого сторіччя.
Складна і довга історія Агади була покладена Джеральдін Брукс в основу роману, реальність у якому переплетена з вигадкою, а події, що відбуваються у сучасності з подіями далекого минулого.
"Людьми писання" мусульмани називають євреїв, християн, та деякі інші релігійні течії, і роман, в першу чергу, не про історію книги, а про історію одного народу, євреїв, яких принижували, ганяли з місця на місце і намагались винищити. Розкидані географічно і у часі, історії власників Агади поєднує дві речі - власне книга та трагічність. Чого тільки не довелось їм зазнати, і наскільки це страшно, коли сліпе слідування канонам, змушує людей відмовлятись від своїх дітей, вбивати, принижувати, знищувати культурні надбання. Дуже антирелігійний роман. Ніяких добрих почуттів до релігій і церков після нього не залишається.
Не можу сказати, що книга викликала в мене захват, у ній багатенько кліше, багато ідей запозичених з інших, більш відомих книг цього жанру, та забагато емоцій і стосунків, описи яких трохи затягнуті, нереальні, і взагалі ні до чого. До того ж події в книзі розвиваються аж занадто повільно. З іншого боку, я багато взнала історичних фактів (гуглила цікаві аспекти книги, перевіряла що правда, а що вигадка) і вкотре була вражена жорстокістю світу.
Оцінка 6 з 10, можна один раз прочитати, але не слід очікувати шедевру.