Наутікус і Лінкор Вісконсін, Норфолк, Вірджинія (Nauticus and USS Wisconsin, Norfolk, VA)

Наутікус - величезний музей і науковий центр присвячений мореплавству у місті Норфолк, Вірджинія. Крім великого і цікавого музею, який нам не вдалось обійти увесь, не вистачило часу, там ще знаходиться лінкор «Вісконсин» (ББ-64) (USS Wisconsin (BB-64)). Величезний і дуже гарний військовий корабель. Взагалі, ми прийшли у Морський Музей Хемтон Роадс, який знаходиться у будівлі Наутікуса, але у музей ми так і не потрапили, весь час провели розглядаючи інші експозиції та на кораблі. Так що треба буде ще раз приїхати :)

Крім музею і корабля в Наутікусі ще є невеликий акваріум, кінотеатр, незліченна кількість виставок та експозицій, окремий акваріум з мечохвостами, погодна станція і т.д.

Тож це місце в якому можна провести день і більше, цікаво буде і дітям і дорослим.

Найбільше нам сподобався корабель, саме там ми провели майже увесь час, і все одно його було мало, останні приміщення вже на бігу розглядали. Крім частини відкритої для всіх бажаючих можна ще взяти додатковий тур, який дозволяє побачити ще більше, добре що ми їх не взяли - і так вистачило.

Перше чим вражає лінкор Вісконсин, чи як його лагідно називають Віскі, це розміри. Ми бували на інших кораблях, але цей просто гігантський. Його побудували на суднобудівельному заводі у Філадельфії і спустили на воду сьомого грудня 1943 року.

Прослужив він у флоті майже 50 років, і був списаний у 1991 році, та не став розслаблятись і спочивати, а пішов підробляти у музей.

Перші розробки лінійних кораблів, чи скорочено лінкорів з'явились у 1938 році. Вісконсин став третім побудованим кораблем такого типу. На лінкорі встановлено дев'ять 16-ти дюймових гармат, які стріляють на 32 кілометри і двадцять 5-ти дюймових гармат, які можуть вражати цілі на відстані 16 кілометрів. Для захисту авіації(своєї) і від авіації(ворожої) на ньому також є протиповітряні двадцяти міліметрові і сорока міліметрові гармати.

Під час Другої світової війни Вісконсин захищав береги Британської Вест-Інідії, Гаваї та Панамський канал. Пізніше він відправився до берегів Філіппін та японських територій. Вісімнадцятого грудня 1944 велика частина морського флоту США потрапила у Тайфун Кобра у Філіппінскьому морі. Так сталось, що тайфун прийшов несподівано, і всі кораблі якраз зібрались в одному місці щоб поновити запаси пального. Тайфун потопив три ескадрених міноносці, ще три зазнали значних пошкоджень, загинуло 790 чоловік, 80 було поранено. Вісконсин же вийшов "сухим з води", ніяких пошкоджень та два поранених моряки. Після цього Віскі побував в багатьох інших колотнечах і дуже добре себе показав у битвах з Японією.

По закінченню війни Вісконсин відправився з Японії в США - його задачею було доставити вояків додому і підправити здоров'я. Після ремонту, який відбувся саме у Норфолку, лінкор відправився до берегів Південної Америки. Вісконсин перетворили на тренувальний корабель для моряків, а у 1948 році його перевели у резерв флоту.

Та насолодитись спокоєм кораблю не вдалось - розпочалася Корейська війна і лінкор знову перевели у бойовий склад та відправили до берегів Кореї, для участі у бойових діях. Між 1952 і 1981 роками корабель знову став тренувальним кораблем, з 1958 року знаходячись у резерві.

Та на цьому його бойова кар'єра не закінчилась. У 1986 році його знову відремонтували, модернізували і під час війни у Перській затоці Вісконсин брав участь в операції "Буря в пустелі".

Після розвалу Радянського Союзу США скоротили бюджет на оборону, лінкори були дуже дорого тримати у робочому стані, тож Вісконсин нарешті відправили на пенсію у 1991 році, перевезли у Норфолк і перетворили на музей. Попри це лінкор знаходився на утриманні Морського флоту США і вважався резервним аж до 2009 року.

При необхідності його могли знову перетворити на бойовий корабель. Вісконсин було заборонено модифікувати, всі запчастини й озброєння зберігались. Врешті решт у 2010 лінкор відпустили на волю з резерву і передали у власність місту Норфолк, знявши всі обмеження.

На кораблі дуже багато приміщень у які можна заходити, і кухні, і каюти, і офіцерські приміщення, і радіорубка, і столова, і пошта.

Всього тур двома палубами, які відкриті для усіх охочих, нараховує 35 зупинок, а ще ж скільки цікавого окрім цього!

Тож ми там пробродили кілька годин у досить швидкому темпі. Дуже нам усе сподобалось, і музей, і корабель.

Одне з найцікавіших місць, які ми взагалі бачили.

Також ми дізнались, що лінкор Нью-Джерсі теж перетворено на музей і знаходиться він набагато ближче. Треба буде якось з'їздити.