Не знаю прямо, що я буду читати, коли я дочитаю все що написав Гейман. Читати ж швидше ніж писати:) Нарешті я прочитала його роман, який я, власне, збиралась прочитати першим:) Просто колись у якомусь списку найкращих книжок я побачила цю книгу, захотіла почитати, але книжки я в основному беру у бібліотеці, і якщо там нема такої книги, то... Так от, "Ніколиде" в бібліотеці не було, зате була книга "Сини Анансі", я її взяла, прослухала.. і з тієї пори, як тільки бачу щось Геймана, зразу хочу це читати:) Можу впевнено сказати, що це мій улюблений автор.
Ніколиде - мабуть найвідоміший твір Геймана. На цей раз місце події - підземелля Лондону. Точніше це навіть не самі підземелля, а цілий світ - Лондон Знизу. Так сталось що з Лондону Знизу в наш світ потрапляє дівчинка з унікальним даром, вона вміє відкривати всі двері і навіть створювати їх в найнеочікуваніших місцях. Дівчинка має дуже неоригінальне "неочікуване" імя - Двері. Головний герой, Річард Метью випадково натрапляє на неї і рятує від вірної смерті - за Дверима женутся дуже жорстокі наймані вбивці, містер Круп і містер Вандемар.
Власне це і весь сюжет:) Вся книга - це подорож Дверей і Річарда по Лондону Знизу в пошуках людини, яка хоче знищити Двері. По дорозі на їх долю випадає багато пригод і випробувань. А ще вони зустрічають на своєму шляху багато дивних людей та інших створінь - монстрів, Янголів, Маркіза Карабаса, Мисливця, людей-пацюкомовів... Всіх і не згадаєш.
На відміну від інших книг Геймана, ця книжка не тільки похмура, а й місцями дуже жорстока. Деякі сцени краще собі не уявляти.
Кінцівка спірна і як завжди відкрита, це ж Гейман:) На мою особисту думку - останній абзац був зайвий. Треба було закінчити троошки раніше. Це б зробило книгу більш вражаючою, хоча зізнаюсь, я коли читала то думала - ні, ні, ні, не треба так закінчувать, занадто жорстоко:)))
Моя оцінка 8,5 з 10
Немає коментарів:
Дописати коментар