Американські боги - це книга-подорож. Коли її читаєш більш за все хочеться сісти в машину і їхати, куди-небудь, не важливо куди і навіщо. Їхати не по хайвеям, а якимись другорядними дорогами, що ведуть в забуте богом і людьми місто посередині "нічого", на кшталт Каіру, штат Іллінойс, чи Лебанону в Канзасі. Їхати без будь-якої мети, спаливши за собою всі мости і щоб було хмарно, і холодно, і навкруги тільки безмежний американський степ, а попереду - милі і милі прямої, нескінченної дороги.
Книжка похмура, дуже. А ще я не знаю, чи цікаво її буде читати тим, хто ніколи не був у маленьких містах великої Америки. Не бродив серед лабіринтів Кам'яного міста, не їхав три дні, щоб подивитись на викарбувані в камені гігантські обличчя американських президентів, не мчав усю ніч канзаськими просторами лише заради дороги.
Як каже Гейман, зараз люди не можуть просто прийти і помолитись на яку небудь гору, яка є місцем сили, це вважється несумісним з здоровим глуздом. Тому вони будують у таких місцях, який-небудь дивний музей, cкульптуру і їдуть, і їдуть... Щоб принести жертву, щоб доторкнутись святині, щоб помолитись.
"Американські боги" - це книжка про старих богів, які кожна народність, кожна нація привезла сюди з собою, про богів які були тут ще в часи індіанців, про нових богів - Інтернет, Медіа, Телебачення. Про те, як вони живуть серед нас, народжуються, старіють і вмирають, коли в них перестають вірити.
Це книжка, яку треба лише читати, переказати не вийде, бо тоді губиться вся атмосфера і маленькі детальки в яких вся суть.
Оцінка 10 з 10
Немає коментарів:
Дописати коментар