четвер, 11 грудня 2014 р.

77 Шедоу Стріт. Дін Кунц (77 Shadow Street, Dean Koontz)

Ми так довго запрягали, що забули куди збирались. Це саме про цю книжку. З усіх книг Кунца, які я прочитала, найнудніша. Як наче і не Кунц писав.
Зазвичай, коли я слухаю книжку і відволікаюсь (наприклад втомилась чи погана погода і треба приділяти багато уваги дорозі), я включаю музику, бо книжка не сприймається. Цей раз я так не робила, я залишала її включеною весь час, а вона все не закінчувалась і не закінчувалась.
Зав'язка книги цікава, очікуєш історії про привидів або демонів, але справа в тому, що до суті і місця, де на думку автора повинно стати страшно, занадто багато сторінок і непотрібних слів.

Кожні 38 років у шикарному багатоквартирному комплексі Пендлетон відбуваються незрозумілі речі, жорстокі вбивства і зникнення. Не стала виключенням і 2011 рік. Жителі квартир починають помічати дивні речі: незрозумілу тінь у басейні, дівчинку, яка виглядає так ніби вона з минулого сторіччя, дивних тварин за вікном.. Звучить цікаво, але проблема у тому, що Кунц, чомусь вирішив написати про людей, які жили у всіх квартирах... Ну добре, не у всіх, але в більшості, тому в книжці дуже багато персонажів, які важко запам'ятовуються(бо вони всі однакові). З кожним з цих персонажів трапляється щось неприємно загадкове, але не дуже важливе, тому поки дійшли до останнього героя, по-перше, уже забули про того з кого почали, по друге, вже задовблись слухати, як кожен з них думає, що йому щось здалося, чи як хтось побачив якусь тінь.
Так як треба розказати про кожного з 20 персонажів, то дія розгортається ну дуже повільно. В той момент, коли жителів Пендлетона нарешті починають вбивати страшні монстри, я вже була готова сама їх прибити, щоб хоча б легше було слідкувати за цим натовпом.
Приблизно 90 % книжки це передмова, 15 % - основні події, та і ці 15% були спаплюжені тим, що Кунц вирішив крокувати в ногу з технологіями і монстри виявились не демонами чи привидами а якимось нано-створіннями, біороботами - Погромайтами(почув мабуть десь слово "погром", яке йому сподобалось). Щоб зовсім всіх заплутати автор ще додав подорожі у часі і (наче вже недостатньо персонажів) ще одну дійову особу - останню людину на землі.
Крім усього вищезазначеного, в книзі багато монологів від самого зла(Кунц називає його Перший, чи Один), які ну взагалі ні про що, ніякого ні стилістичного, ні естетичного навантаження вони не несуть.
Висновок: не цікаво, не страшно, довго, нудно, ні про що.
Оцінка 1 з 10.