Троя, це не та Троя про яку всі подумали, а досить велике місто розташоване на березі річки Гудзон у штаті Нью-Йорк. Троя - це батьківщина того самого Дядька Сема, місто де розташований найстаріший інженерний університет країни, та місто яке всі зазвичай проїжджають без зупинок по дорозі у Вермонт. Так робили завжди й ми, а тут ми їздили у поїздку у справах і у нас була година часу перед зустріччю, тож ми заскочили до цього міста і не пожалкували.
Троя завжди знаходилась на перетині шляхів, спочатку водних, потім залізничних, потім автомобільних, тож не дивно що вона була четвертим найбагатшим містом Америки наприкінці 19-го, початку 20-го сторіч. З того часу у місті залишилась прекрасна індустріальна архітектура, вікторіанські будинки, церкви та вітражі Тіффані.
Перші європейські поселенці, голландці, з'явились тут у 17-му сторіччі. На місці теперішнього центру міста Дерік Ван дер Хейден ( Derick Van der Heyden) заснував ферму яка згодом переросла в невелике село Вандерхейден (Vanderheyden). У 1789 році Трою назвали Троєю і вона офіційно стала містом.
Під час війни 1812 року місцевий м'ясник Самуель Вілсон (Samuel Wilson) займався постачанням американських військ м'ясом, і як говорить легенда, ставив на своїх бочках штам U.S. Солдати отримувавши їх шуткували що це посилки від "Дядька Сема" (Uncle Sam), маючи на увазі Вілсона. Прізвисько прижилось і згодом так почали називати всі державні постачання а потім вже і уряд США.
Індустріальному розвику Трої передував розвиток торгівлі. Вона була перевальним пунктом для м'яса й овочів вирощених у Вермонті, саме звідси їх відправляли в Нью-Йорк по Гудзону. Потім тут почали виробляти сталь, бо поруч в горах Адірондак були залежі залізної руди та вугілля.
Сталеварна індустрія значно вплинула на архітектуру міста, тому що саме тут вперше у країні почали з'являтись вітрини та фасади зі сталі та будинки побудовані з використанням металоконструкцій. Крім виробництва металу тут було багато інших заводів, фабрик та майстерень, своїй появі вони частково завдячували наявності у місті політехнічного Інституту Ренсселера(Rensselaer Polytechnic Institute) - найстарішого приватного інженерно-технічного університету країни, заснованого у 1824 році Cтефаном ван Ренсселером(Stephen van Rensselaer) і Амосом Ітоном(Amos Eaton). Його кампус знаходиться на горі і звідти відкриваються чудові краєвиди на місто. Кампус не те щоб найкращий з кампусів які ми бачили у житті, але досить милий.
Занепад Трої почався ще після введення Сухого закону, який збігся за часом з моментом, коли виробництво сталі почали переносити в Пенсильванію і занепадом виробництва комірців для сорочок, які були дуже популярним виробом і на яких трималась велика частина економіки міста. Троя стала гангстерським містом - знову ж таки вдале розташування на перетині шляхів зробили її центром продажу контрабандного алкоголю, який бутлегери везли з Канади. Місто занепадало, багатії його покидали, але наявність Інституту і близькість Олбані, столиці штату, все ж не дали місту вмерти й стати одним з багатьох, колись успішних, а тепер закинутих індустріальних міст.
В Трої знаходиться унікальна колекція вітражів Тіффані, найцікавіші з них - в церкві Святого Пола (St. Paul's Church). Як правило, в Американську церкву потрапити дуже важко, більшість з них відчинені лише під час служби, тож побачити вітражі там не вдалось. Зате в Центральній бібліотеці міста нас радо привітали, показали де всі вітражі, і навіть підсвітку включили щоб нам краще видно було (і навіть не спитали читацького квитка і чого ми тут шастаємо).
До речі, якщо вже зайшла мова про бібліотеку, в Трої жив і творив Курт Воннегут. Так що літературним фанатам теж буде в місті цікаво.
З 2014 року уряд Трої намагається зробити Трою туристичним містом, сподіваюсь у них це вийде, бо місто гарне. До того ж поруч є
Олбані, в якому є що дивитись, але туристи теж його оминають, та інші цікаві місця, наприклад
Кехос, про який я писала тут.
Троя нам однозначно сподобалась, так що будемо тепер заїзджати, впевнена що ми не все побачили під час нашої короткої прогулянки.
Немає коментарів:
Дописати коментар