День пам'яті у США, що відмічається у останній понеділок травня, це день вшанування усіх загиблих під час усіх воєн, тож назвати його святом важко. Це більше день скорботи. В цей день багато хто відвідує кладовища, меморіали, згадує полеглих на полях бою, та рідних, які вже не з нами. На всіх національних кладовищах могилки прикрашають прапорами, багато хто встановлює маленькі прапорці на своїх газонах, а великі прапори по усій країні приспущені до обіду. Та крім цього День пам'яті також вважається офіційним початком сезону відпусток. Багато хто в цей день організовує пікніки, відкриває сезон купання, ну а ми, як завжди, подорожуємо.
Цього року ми майнули на північ, до штату Нью-Йорк. Головним пунктом поїздки було місто Олбані, столиця штату, бо ми завжди проїжджаємо повз нього, але ніколи там не були. Ну що ж потрапити ми туди то потрапили, але треба буде їхати ще раз. Олбані був останнім пунктом нашої програми й приїхали ми туди саме на свято.
Точніше ввечері напередодні свята. Місто зустріло нас абсолютно порожніми вулицями й великою кількістю закинутих індустріальних будівель на околицях. Така собі постапокаліптична картинка. Ми швиденько прогулялись ввечері, але що ж там в темряві побачиш, до того ж велика кількість закинутих бізнесів і безлюдність якось не додавали прогулянці позитиву.
Прокинувшись зранку ми виглянули у вікно - людей все ще не було, але на додачу періщив дощ. Так він цілий день і йшов, тож гуляли ми по місту недовго, поки не вимокли наскрізь попри водонепроникні куртки та парасольки. До того ж виявилось що туристи Олбані не дуже потрібні, тому що всі музеї були закриті. Дуже логічний і правильний крок я вважаю. Нехай платники податків їздять по музеях у будні дні, нема чого на вихідних вештатись, кому вони потрібні ті музеї на свята. Так що доведеться нам ще раз якось заскочити, може хоч щось буде відчинене та погода буде краще.
Зранку, коли ми вийшли з готелю, ми побачили що невеликі групки людей перестрибуючи калюжі та прикриваючись парасольками бредуть кудись у сторону Капітолію. Нам особливо робити не було що тож ми відправились за ними. Виявилось що у місті проходить парад - ще один незмінний атрибут Дня пам'яті.
На щастя, парад проходив повз Капітолій, у якого є чудовий навіс, тож нам було де сховатись від дощу. А от тим хто брав участь у параді не пощастило. Крім того що було мокро, було ще і холодно - всього 14 градусів, тож бідні вояки та дітки йшли мимо нас мокрі й сині від холоду, але грали й марширували гарно.
Подивившись парад ми таки вирішили хоч трохи пройтись по місту. Дощ йшов з різною силою, але не переставав повністю ні на хвилину. Тож оглядова екскурсія вийшла короткою. Найгарніша споруда міста - Капітолій штату Нью-Йорк. Його будували довгі 32 роки, з 1867 по 1899. Витратили 25 мільйонів доларів, та результат виявився цього вартий. В Капітолій можна зайти, але тільки в будні дні, у вихідні й свята його двері зачинені для усіх (ну це я ще хоч якось можу зрозуміти, все ж таки це не розважальний комплекс)
За Капітолієм розташована площа Емпарй Стейт Плаза(Empire State Plaza), на якій розмістились багато державних установ. Побудована площа була між 1965 і 1976 роками. До 65-го року розташовувались бідні, кримінальні та занедбані райони. Губернатору Нельсону Рокфеллеру (Nelson Rockefeller) стало соромно, що в нього прямо під боком таке неподобство і він вирішив це все перебудувати. Рокфеллер накидав план, який був згодом перетворений на проект і втілений у життя архітектором Уоллесом Гаррісоном (Wallace Harrison).
Для створення площі спочатку її треба було розчистити. Це зайняло майже два роки, бо треба було знести 1200 будівель, і щось зробити з сімома тисячами людей, які проживали в них.
Під час будівництва не обійшлось без скандалів, по-перше, Рокфелер якось не зовсім гарно дістав гроші потрібні на будівництво, по-друге, весь час були затримки, встановлювались і оголошувались нереальні строки будівництва, а умови роботи були настільки поганими, що багато будівельних компаній згодом подали на штат у суд і виграли його, але врешті-решт площу було побудовано.
Бетонні будівні обкладені декоративним камінням, стоять на шестиповерховій платформі, яку підтримують 25 тисяч сталевих опор, які заглиблені у глину під платформою на 21 метр.
Абстрактні, правильної геометричної форми будівлі, на думку Рокфеллера, повинні виглядати як сучасна скульптура і нагадувати башти Всесвітнього торгового центру
Серед будівель і знамените "Яйце" (The Egg), в якому знаходиться мистецький центр. Здається що яйце підтримує лише маленька будівля, що тільки чудом витримує вагу величезного перевернутого купола, та насправді тримають Яйце докупи сталеві підпірки, про які я писала вище, та сталевий каркас.
Хоч погуляли ми й недовго, але намокли повністю, тож довелось бігти до машини й вирушати додому, знову залишивши Олбані на наступний раз.
Немає коментарів:
Дописати коментар