З моменту як ми закохались. Денніс Ліхейн (Since We Fell. Dennis Lehane)

"З моменту як ми закохались" Денніса Ліхейна, на мою думку, його найгірший роман. З усіх що я читала так точно. Точніше якщо перетерпіти перші 40% книжки, то потім навіть нічого, але вже пізно. Перше, друге і третє враження уже склалось.

Рейчел Чайлд, головна героїня книжки, мала стати б зіркою телеекрану, усі пророкували їй велике майбутнє, та у неї в прямому ефірі сталась панічна атака. Всі подумали, що вона була п'яною, тому вона стала зіркою YouTube. На цьому її кар'єра закінчилась. Внаслідок пережитого стресу та краху усіх сподівань у Рейчел почалась агорафобія - страх відкритого простору й натовпу. Люди хворі агорафобією можуть роками не виходити з дому, тож і Рейчел засіла вдома на довгі-довгі місяці. Сидячи в чотирьох стінах вона успішно розлучилась і вийшла заміж вдруге, за детектива, якого вона за кілька років до цього наймала щоб він знайшов її батька.

Власне, в цих пошуках і вся проблема в книжці. Вони особливо не пов'язані з історією і саме про них розповідається усі ті нудні перші 40% книги. Як тільки історія з батьком закінчилась, зразу все пішло на лад, в історії нарешті з'явилася інтрига, почали відбуватись якісь події й навіть стало цікаво. А коли Рейчел ще й з дому вийшла (неочікувано сама для себе) та побачила на вулиці свого чоловіка Брайана, який, на її думку, був десь далеко у відрядженні, все закрутилось і понеслось. Врешті-решт все закінчилось тим, що Рейчел просто пристрелила Брайана, але це не спойлер, бо про це читач взнає у перших рядках книги, ще до того як починаються сумнозвісні пошуки батька. 

Такі романи часто називають "попкорновими трілерами" (popcorn thriller), тобто дешевенькими, без претензій на геніальність, з передбачуваним сюжетом. На жаль, це так і є. Особливо це печально тому, що Ліхейн написав такі речі як "Таємнича річка" і "Острів Проклятих", які є найкращими гостросюжетними романами, які я взагалі коли-небудь читала. Тож оцінка - 4 з 10 + розчарування в одному з улюблених письменників.