Старий Монреаль. Канада

Старий Монреаль, історична частина міста, хоч і дуже гарний, але після Квебеку не вражає. Ну або ми просто вже були втомлені й додому хотіли, коли приїхали туди.
У 18-му сторіччі Монреаль був типовою французькою колонією, що весь час оборонялась від британців, природних катаклізмів та інших напастей. Щоб уберегти себе від усього цього хоч якось навколо міста побудували оборонні укріплення, простіше кажучи стіну. Стіна, вирішила деякі проблеми, але створила нову - велике скупчення дерев'яних будівель, в кожній з яких був камін. Тож горіли ці будинки гарно - швидко, яскраво, великими групами й часто. Проблема набула такого масштабу що у 1721 році указом французького короля будівництво з дерева було заборонено, тож почали будувати з каменю. Варто зауважити, що король був далеко, а купа дерева близько, тож цей указ частенько ігнорувався.

Стіна таки не допомогла від нападників і в 1763 році Монреаль перейшов у руки Британії. Спочатку особливо нічого не змінилось, пожежі як і раніше знищували будинки, які за інших обставин могли б стати історичним надбанням. Особливо сильними були пожежі у 1765, 1768 та 1803 роках.

Британці радо перебудовували місто під свій стиль, але Монреаль не здавався і продовжував горіти. Закінчилось це тим, що жителі цього чудового міста так полюбили пожежі, що коли їх довго не було вони починали нервуватись. Одного разу це закінчилось тим, що вони свій власний парламент спалили.

Як можна зрозуміти з усього описаного вище "старого" Монреаля у місті "кіт наплакав". На додачу до всього поруч з сучасним центром міста знаходиться район, де раніше був порт. Порт перенесли в інше місце, а район залишився покинутим.

Порожні склади, зачинені офіси компаній діяльність яких була пов'язана з портом...

Як ми знаємо, зразу після бізнесу з міста чи місця йдуть люди, у 1950-х роках старий порт був майже безлюдним, там процвітала розруха та кримінал. У 1960-х роках "старе місто" мало не зруйнували остаточно - під час спроб зробити його більш зручним для великої кількості машин. На щастя, знайшлись люди, серед яких архітектор Деніел ван Гінкел(Daniel van Ginkel), які приклали багато зусиль, щоб зберегти те, що залишилось.

Відновлення району почалось наприкінці 20-го сторіччя, старі закинуті будівлі зносились, тут знову стали будуватись готелі (у 1980 роках тут не було жодного готелю, хоча у 19-му сторіччі майже всі готелі міста були саме тут).

Центром історичного Монреаля є собор Монреальської Богоматері (Notre-Dame Basilica). Побудований він у неоготичному стилі. Його блакитна стеля розписана золотими зірками, куди не кинь оком - різьблення і статуї, надзвичайної краси вітражі на яких зображена історія міста.

Побудували собор у 1843 році й в момент побудови він був найбільшим собором у Північній Америці. Собор був величезним і потрібна була якась менша церква, для офісів, захистя та менших служб тож позад нього добудували капличку Найсвятішого серця Ісуса(Chapelle du Sacré-Cœur).

Вгадайте що з нею трапилось? Правильно - вона згоріла у 1978 році. Капличку відбудували користуючись кресленнями, фотографіями й малюнками. В соборі роблять світові шоу, проводять концерти. Він є найпопулярнішим туристичним місцем, тож щоб туди потрапити треба вистояти чергу, але воно того варте.

Монреаль мені дуже нагадав Нью-Йорк, за духом, стилем, архітектурою. На жаль, історична частина його не дуже вразила, нема у ній якось шарму чи чого. Після запустіння, пожеж, перебудови й відновлення вона виглядає а) не такою ж і історичною б) місцями як декорації.

Монреаль нам сподобався, але більше своєю горою посеред міста, великою кількістю сучасного мистецтва, чудовими тістечками-макаронами і гарною набережною. Якщо ж хочеться історичних будівель і затишного старого міста - то це точно не сюди.

Більше фото, та ще більше історій @uienifer