Народ. Террі Праччет

Перше знайомство з Террі Прачетом у мене вийшло невдалим. Навіть вже не пам'ятаю, що за книжка була вже, щось про пошту і про Голема. Настільки вона мені не сподобалась, що Праччета я довго оминала. Слід правда зауважити, що книжку я слухала, слухала давно, і слухала англійською. Можливо мені просто не вистачило тоді словникового запасу, можливо просто невдале озвучування, бо всі голосні були дуже голосними, а приголосних взагалі не було чути.
Врешті-решт я прочитала книжку "Добрі знамення", яку написали Гейман і Праччет, бо Геймана я читаю все, навіть якщо він напише телефонний довідник, все одно буду читати. "Знамення" мені сподобались, тож повіривши відгукам і порадам усіх сервісів, я вирішила дати Праччету другий шанс і не пожалкувала.

Роман "Народ" переносить нас в альтернативну реальність, у 1860-ті роки, в якому небезпечний російський грип вбиває короля Британії і ще 137 спадкоємців британського трону. Тим часом у Великому Південному Океані цунамі знищує населення цілого острову, жителі якого називали себе й острів просто - Народ. Здавалось би ці події ніяк між собою не пов'язані, але так сталось що на кораблі, який мандрував просторами океану під час цунамі опинилась донька 139-го спадкоємця корони, Ермітруда. Корабель зазнав аварії на острові Народ, після якої вижила одна Ермітруда. Від Народу в живих залишився лише один хлопчик Мау, який під час катаклізму знаходився на сусідньому острові, де проходив випробування перед посвятою в чоловіки.
Мау і Ермітруда звісно зустрілись на невеличкому острові, та почали виживати, вчити мову одне одного, звичаї, та намагатись відродити Народ. Тим часом з навколишніх островів почали прибувати інші люди: старий шаман Атаба, два брати, один з яких знав англійську, вагітна жінка, жінка з дитиною, що помирала від голоду та багато інших. Разом вони починають відбудовувати острів та шукати відповіді на питання що правильно що ні, яким буде їхній народ, створити новий кодекс писаних і неписаних правил, та розібратись з голосами предків та релігією.
В книжці у гумористичній формі розглядаються дуже серйозні питання, зокрема дорослішання та пошук свого Z, стосунки між людиною та суспільством, між наукою та релігією. Багато моментів у романі смішні, але приховують глибокий зміст. Особливо змушує роман задуматись наскільки наш культурний наслідок впливає на стосунки з іншими та вибір життєвого шляху, скільком безглуздим правилам ми слідуємо навіть не задумуючись, а чи доречні ці правила у сучасному світі й конкретній ситуації.
Ну і кілька цитат на останок (хоч там всю книжку можна цитувати, настільки багато влучних фраз)

"Щоб навчитись помирати - треба ціле життя"
"Нічого не відбулось і продовжувало не відбуватись"
"Доїти свиню другий раз набагато важче ніж в перший, бо ти вже знаєш через що тобі доведеться пройти"

Книжка дуже сподобалась. Оцінка 8 з 10.