Місто-привид Елкхорн, Монтана (Elkhorn, Montana)

У Монтані, крім ведмедів, ще дуже багато міст-привидів, які досить добре збереглись. В деяких з них і досі живуть люди, деякі перетворені на парки.

Місто Елкхорн теж є парком, але в ньому все ще живуть люди. До нього веде досить пристойна дорога (можна проїхати на легковій машині, але джип або пікап підійшли б краще:)).

Взагалі, як показав досвід, коли в описі міст-привидів написано, що до них можна спокійно дістатись на легковій машині, це зовсім не значить, що робити це варто:)

Елкхорн не зовсім справжній "привид", бо протягом усієї історії його існування у ньому хтось таки жив. Ледь-ледь, але життя в ньому все ж тепліло. А заснували місто в цих краях завдяки сріблу, великі запаси якого були знайдені у горах поблизу Пітером Візом(Peter Wys), емігрантом зі Швейцарії у 1870.

Через шість років після знахідки Ентон Холтер (Anton Holter) з Гелени побудував тут шахту, яка на початку її існування була дуже прибутковою. Поруч з шахтою швидко виросло місто, в якому жило дві з половиною тисячі жителів.

Було побудовано готель, школу, церкву, відкрилось багато магазинів, салунів і борделів. Хоча борделі тут не дуже процвітали - чомусь в Елкхорн видобувати срібло приїхали не одинокі шукачі пригод, а люди в основному сімейні.
У 1893 році тут побудували будинок для зборів Фратерніті Холл (Fraternity Hall), який і досі можна побачити, більш того - навіть зайти в середину

Далі була стандартна історія міст, які побудовані біля шахт - срібло закінчилось, люди поїхали далі шукати роботи. Також в Елкхорні почалась епідемія дифтерії у 1888-1889 році, яка призвела до смерті багатьох дорослих і дітей, що тільки прискорило занепад міста. Срібло видобували тут з невеликими перервами до 1937 року, та шахта вже не була такою прибутковою. Загалом же за весь час її роботи тут видобули срібла на 14 мільйонів доларів.  У 1931 році місто зменшилось настільки, що сюди навіть потяги перестали їздити.

Але можливо для Елкхорн ще не все закічнилось, ми помітили, що у багатьох будинках живуть люди, а на інших надписи, що це приватна власність і не бродіть тут. Хто зна, може через багато років місто знову розцвіте.