Від центру Льюїса і Кларка ми відправились до столиці Монтани - міста Геле́на. У середині дев'ятнадцятого століття воно було одним з найбагатіших у країні. Причина проста - тут знайшли золото. Власне, місто і було засноване золотошукачами - спочатку тут був їх табір, який згодом перетворився у велике гарне місто.
Табір спочатку не дуже оптимістично назвали Останній Шанс(Last Chance), ця назва не вселяла надії й не подобалась її жителям, тож вони скликали загальні збори щоб обрати нову назву. В списку претендентів на ім'я були "Тома", "Пампкінвілль", "Сквоштаун", "Вінона", "Рочестер" і "Гелена".
Несподівано навколо назви Гелена спалахнула суперечка, вихідці з Гелени, що в Міннесоті та вихідці з Арканзасу, де теж є місто з такою назвою, хоч і писали це слово однаково, але вимовляли його по різному. Врешті-решт, всі погодились, що назвуть місто Геленою, але як його вимовляти так і не домовились, тож ще й досі можна почути різні варіанти:)
У 1888 році у Гелені жило 50 мільйонерів, більше ніж у будь-якому місті світу на той час. За двадцять років тут накопали золота на 3,6 мільярда сучасних доларів. Більшість копалин знаходиться під вулицями сучасного міста. Цікаво, що коли у 1970 році проводили ремонт одного з банків, прямо під його фундаментом знайшли невелику золотоносну жилу.
За золотом і кращою долею зазвичай у ті часи вирушали чоловіки, тож у місті було дуже багато борделей. Найвідомішу власницю цих заходів звали Жозефіна Ейрі й вона собі заробила бодай чи не більше грошей ніж ті хто копали золото, їй належала левова частка нерухомості міста. Шукачі золота пішли з міста на початку двадцятого століття, а борделі процвітали аж до 1970-х років.
Туристичний сезон уже закінчився, була неділя, тож всі магазинчики та все інше у центрі міста були зачиненими. Зачиненим виявився і Собор святої Олени(Cathedral of Saint Helena), який ми дуже хотіли відвідати. Ми посмикали кожні двері, обійшли його двічі під дощем, що лив як з відра, та ніхто нам так і не відчинив.
Історичний музей Монтани теж був зачинений, тож нам не залишалось нічого іншого як податись в єдине відчинене місце - Капітолій штату Монтана.
Капітолії зазвичай гарні, і, якщо є можливість дуже раджу їх відвідати. Монтана стала штатом у 1889 році. В 1895 році на побудову Капітолію виділили один мільйон доларів і оголосили загальнонаціональний конкурс, щоб обрати найкращий проект. Дизайн обрали, призи роздали, але як виявилось кошти на будівництво ще не виділили.
До того ж виявилось, що організатори цього всього хотіли привласнити дещо з виділених коштів:) Тож цих корумпованих товаришів попросили піти і вирішили будувати більш скромний Капітолій.
Архітекторами стали Чарльз Емлен Белл(Charles Emlen Bell) і Джон Хаккет Кент(John Hackett Kent) з Айови. Будівництво було завершене за три роки і на всю красу було витрачено 540 тисяч доларів.
Найгарніше у Капітолії це його ротонда. Прикрашена розписами і картинами, статуями та вітражами, вона вражає кількістю деталей і красою. Усі палати законодавців та інших представників влади, на жаль, були зачинені, але ми позаглядали через скляні двері. Вони теж дуже гарно прикрашені, особливо архітектори й дизайнери постарались над стелями, в кожному приміщені різні й в кожному гарні.
Гарний Капітолій не тільки зсередини, але і ззовні. Вершину купола прикрашає п'ятиметрова статуя Монтани. Перед будівлею - статуя Томаса Мігера(Thomas Francis Meagher), який двічі був губернатором Монтани.
Навколо Капітолія також можна прогулятись гарною доріжкою, довжиною в одну милю, на якій ще більше різних скульптур, але під дощем бродити не хотілось, до того ж у нас у планах ще було місто-привид, куди треба було попасти поки ще не темно.
Немає коментарів:
Дописати коментар