Ну по-перше, книга про людей у яких совість відсутня як факт. Та й взагалі багато зазвичай притаманних людям якостям відсутні з самого дитинства, але це таке, не все ж писати про хороших припорошених цукровою пудрою людей.
Головна героїня Фрамбоза отримує у спадок від своєї матері книгу з рецептами та викупає у брата ферму, на якій вони провели своє дитинство під час окупації Франції німцями у Другу світову війну. Періодично Фрамбоза перескакує з розповідей про дитинство на сучасність, і це відбувається якось дуже різко, іноді тільки через кілька речень розумієш, що це вже не маленька дівчинка, а жінка у віці розповідає. Також чомусь в англійському тексті всі імена і назви французькою вимовляються так, що я десь на середині книги нарешті зрозуміла як кого звати. Можливо це в аудіо версії книжки тільки так, але можна було б нормально говорити англійською, книга б не втратила нічого б. На додачу всю книгу читача підготовлюють до відкриття жахливого секрету, який зруйнував стосунки між Фрамбозою, її братом, сестрою та матір'ю. Так автор накручує, що коли секрет нарешті розкритий, уже не цікаво, бо вже давно все зрозуміло.
Читається книжка дуже важко, занадто багато якихось мовних вивертів, непотрібних деталей, які здається додали тільки заради гарної метафори, чи щоб речення звучало наче в ньому є якась глибока думка, перескакування між часами та штучного нагнітання атмосфери.
Добре що книжка виявилась короткою. Це її основна позитивна якість. Дуже мені не сподобалось. Можливо просто не мій жанр.
Оцінка 1 з 10.
Немає коментарів:
Дописати коментар