Осінній сезон смертей. Андрій Кокотюха

Кокотюха пише досить пристойні детективи, але читати кілька його книжок підряд не варто, одна на рік і досить. Просто деякі з них занадто схожі одна на одну. Детектив "Осінній сезон смертей" виглядає як рідний брат "Аномальної зони", не близнюк, але дуже схожий.

Карнавал кольорових звірів на Бродвеї, Нью-Йорк(Hung Yi. Fancy Animal Carnival, NYC)

Бродвей захоплено гігантськими яскравими звірами, що зібрались там на карнавал. Одинадцять яскраво розписаних скульптур були створені тайванським майстром Ханг Йін(Hung Yin). Вони створені у стилі різних регіонів і репрезентують традиційні Тайванські символи, що приносять удачу. Зважаючи на розмір - удачі в Нью-Йорку повинно бути дуже багато аж до квітня наступного року. Скульптури знаходяться на Бродвеї між 41 та 37-ю вулицями.

Музей "Чудо Америки", Полсон, Монтана (Miracle Of America Museum, Polson, MT)

Цього музею у нашому плані не було, чогось коли ми шукали, що б такого подивитись у Монтані жоден з сайтів з туристичними місцями про нього навіть не згадав. Тож ми їхали собі чудовими дорогами Монтани, коли побачили старі автомобілі, човен і купу всякого іржавого мотлоху. Ми такі речі дуже полюбляємо, тож, не вагаючись ні хвилини, звернули з дороги розізнати що ж воно таке.

"Привид будинку на пагорбі", Ширлі Джексон (The Haunting of Hill House by Shirley Jackson)

'Привид будинку на пагорбі"' вважається класикою жахів. Написаний Ширлі Джексон у 1959 році роман вважається одним з найкращих з опублікованих у 20-му столітті романів про привидів. Зрозуміло, що після такої анотації я не могла не прочитати цю книгу. Я очікувала, що в мене в жилах буде застигати кров і буде справді страшно. Але.. книжка справді класика, читати її, як дивитись старий чорно-білий фільм жахів. В моменти виходу на екрани, мабуть ці фільми були страшними, але зараз викликають тільки академічну зацікавленість та посмішку.

Наутікус і Лінкор Вісконсін, Норфолк, Вірджинія (Nauticus and USS Wisconsin, Norfolk, VA)

Наутікус - величезний музей і науковий центр присвячений мореплавству у місті Норфолк, Вірджинія. Крім великого і цікавого музею, який нам не вдалось обійти увесь, не вистачило часу, там ще знаходиться лінкор «Вісконсин» (ББ-64) (USS Wisconsin (BB-64)). Величезний і дуже гарний військовий корабель. Взагалі, ми прийшли у Морський Музей Хемтон Роадс, який знаходиться у будівлі Наутікуса, але у музей ми так і не потрапили, весь час провели розглядаючи інші експозиції та на кораблі. Так що треба буде ще раз приїхати :)

Монтана з вікна автомобілю: гори, простори, неймовірне небо та велика рогата худоба

Розсортувала фото, розіклала все по папочкам і зрозуміла, що в нас є купа фотографій, які ні до чого не стосуються, просто фотки з машини, з оглядових майданчиків, випадкові по суті, але саме вони, на мою думку, найкраще демонструють, яка вона Монтана очима туриста:)
У мене цей штат асоціюється в першу чергу з цією фото

Історія з кладовищем. Ніл Гейман. (The Graveyard Book. Neil Gaiman)

Найгірше в книгах Геймана те, що вони закінчуються. Сидиш собі по вуха у похмурій магії, нічого не підозрюєш, а тут бац і все. Нема більше. Останній розділ. Я все думаю, що я буду робити, коли нових книг ще він не напише, а старих уже нечитаних не буде:) Мабуть, буду перечитувати "Американських богів" у сто п'ятдесят третій раз.

П'ять четвертинок апельсина. Джоан Гарріс (Five Quarters of the Orange, Joanne Harris)

Назва цієї книги зустрічалась мені у багатьох списках "кращих з найкращих", відгуки були чудові, тож я її дуже хотіла почитати. ЇЇ автор, Джоан Гарріс, написала книгу "Шоколад", по якій був знятий однойменний фільм, тож я очікувала чогось подібного. Сказати, що книга мені не сподобалась, буде замало, давно не мені в руки не потрапляло такого.
Ну по-перше, книга про людей у яких совість відсутня як факт. Та й взагалі багато зазвичай притаманних людям якостям відсутні з самого дитинства, але це таке, не все ж писати про хороших припорошених цукровою пудрою людей.

Військово-морська база Норфолк, Вірджинія (Naval Station Norfolk, VA)

Військово-морська база Норфолк - найбільша військово-морська база у світі. Шість кілометрів узбережжя та одинадцять кілометрів причалів й верф, 75 кораблів та 134 літаки, 14 причалів й 11 ангарів, будинки для офіцерів, казарми, кафе, ресторани та інші сервісні служби разом створюють ціле місто. Кожного дня з бази контролюють біля 3500 тисяч кораблів, і приблизно 275 польотів, відправляють і приймають 150 тисяч пасажирів та 264 тисячі тонн пошти та вантажів. І, звичайно, на базу є тури, правда з автобуса не дозволяють виходити, кажуть що як тільки станеш на землю - автоматично записуєшся до рядів військово-морського флоту США:) А ще просять який-небудь документ та пройти через рамку, як в аеропорту, що зрозуміло - військовий все-таки об'єкт. Крім того, ще дуже обмежені місця де можна фотографувати навіть з вікна автобусу. Тож мимо всіх вражаючих кораблів ми просто проїхали і подивились на них. Дозволили здалеку тільки цей свотографувати стоячи на останній сходинці відкритих дверей автобуса.

Сад Однієї Тисячі Будд, Монтана (Garden of One Thousand Buddhas, MT)

Монтана - безмежні степи, високі гори, коні, корови, поля, ранчо і ціла тисяча Будд. Саме це місце, яке ніяк не асоціюється з "Диким Заходом" в цілому і Монтаною, ми відвідали першим.
Сад Однієї Тисячі Будд (The Garden of One Thousand Buddhas) знаходиться недалеко від Мізули, в яку жаркого літнього дня приземлився наш літак.