Кожного року у Китайському кварталі Нью-Йорку проводиться традиційний парад до Китайського нового року. Бій барабанів, конфеті, дракони та купа людей заповнюють вузенькі вулички, які виглядають як Шанхай(точніше Шанхай, яким уявляю його я). Цього року нарешті й ми вибрались подивитись на це яскраве та дуже голосне дійство.
Нью-йоркський китайський квартал, місце де концентрація китайців є найбільшою в західній півкулі, тут проживає біля ста тисяч етнічних китайців. Крім того китайський квартал Манхеттена - один з найстаріших анклавів китайців у світі. Разом з вісьма іншими китайськими районами поблизу Нью-Йорку він створює найбільшу популяцію китайців поза межами Азії, яка налічує 819 тисяч чоловік.
Першим китайцем який оселився у теперішньому Чайнатауні був А Кен(Ah Ken). Він був власником магазину з сигарами й успішним бізнесменом. Сигарний бізнес йшов настільки добре, що нові іммігранти, потік яких до міста ніколи не зупинявся, наслідуючи А Кена стали продавати сигари на вулицях і передавати секрети цієї справи одне одному. Врешті-решт сформувалась ціла китайська сигарна монополія.
Тим часом на західному узбережжі США китайців незлюбили й переслідували, тож почалась міграція всередині країни, все більше й більше їх перебирались на східне узбережжя в пошуках кращої долі. Цікаво, що аж до 1965 року у Китайському кварталі жили в основному чоловіки.
Керували китайською громадою так звані тонги (堂), які являли собою щось середнє між кланом, земляцтвом, політичною партією і мафією. Не кожен з тонгів був пов'язаний з кримінальною діяльністю, але згодом вони стали асоціюватись саме з нею. Одну з вулиць Чайнатауну, Дойерс-стріт(Doyers), навіть називали "кривавим рогом", бо саме на ній розбійники влаштовували свої криваві розбірки.
Ця вулиця повертає під гострим кутом тож на ворога можна напасти зненацька, до того ж багато будинків на ній були з'єднані таємними ходами та тунелями, тож легко можна було втекти від переслідувачів. Китайські банди такі як "Тіні привидів" та "Летючі дракони" контролювали райони Чайнатауну аж до 1990-х років.
Єдиним парком, що знаходиться в Чайнатауні є парк Коламбус (Columbus Park), який у 19-му сторіччі був центром сумнозвісного Нью-Йоркського району "П'ять точок" - найнебезпечнішого гетто міста, описаному у книжці "Банди Нью-Йорку" за якою згодом було знято однойменний фільм.
У 1965 році у США було дозволено в'їжджати більшій кількості емігрантів з Азії, і кількість населення та площа китайського кварталу почали дуже швидко зростати. Тут стало більше жінок, дітей, а Чайнатаун ставав все безпечнішим і спокійнішим, хоч трапилось це і не відразу. Ще наприкінці 80-х років жінки тут не ходили поодинці, а перестрілки на вулицях були звичайним ділом.
Ціни на нерухомість і оренду житла на Манхеттені зростають не по дням, а по годинах, тож нові емігранти з Китаю часто вибирають собі інше, дешевше, місце для життя. Нові Чайнатауни виникли у Брукліні, Квінсі.. Зі зростанням достатку жильців Чайнатаун стає все більш пристойним районом, а от кількість китайців в ньому зменшується. Будь-яка нерухомість на Манхеттені є ласим шматочком, і на місці трохи занедбаних будиночків, в яких часто забагато не зовсім легальних мігрантів на квадратний метр, поступово з'являються розкішні квартири, а самі будинки, які раніше крім китайців ніхто не хотів купляти, успішно продаються представникам інших національностей. Тож існує вірогідність, що китайський квартал зникне з лиця Манхеттену, як зникло до цього багато інших національних районів, таких як наприклад Маленька Сирія, Маленька Германія і так далі..
Ну а поки цього не сталось вулиці Маленького Китаю заповнені туристами та ньюйоркцями, які хочуть скуштувати смачної пекінської качки, китайських "вареників" з м'ясом, чи чогось більш аутентичного; потрапити в Китай не покидаючи Америки чи придбати підробки відомих брендів годинників, сумок, парфумів...
Хоч виглядали вулички Чайнатауну після параду не дуже добре (перегороджені, вкриті товстим шаром конфеті та використаними хлопавками) нам все одно сподобалось. Якось ми раніше сюди не забрідали, навіть не знаю чому. З Нью-Йорком взагалі так завжди, думаєш, що все вже бачив і знаєш, а потім раз і бачиш надзвичайно гарну будівлю на яку 100 разів не звернув уваги до цього, взнаєш про новий музей, чи знаходиш новий цікавий район.
Немає коментарів:
Дописати коментар