Це одна з найбільш незвичайних книжок по психології з серії "допоможи собі сам". По-перше, в ній нарешті хтось насмілився сказати, що байки про те що всі все можуть і все у всіх буде добре є солодкою брехнею. По-друге, автор з перших сторінок вимагає признати себе невдахою і перестати оце викаблучуватись, забити на все, прийняти реальність як вона є і почати насолоджуватись життям. Ну і по-третє, перші кілька глав книги написані з використанням добірної лайки.
У "Витонченому мистецтві класти на все" автор намагається пояснити людям, що ми повинні перестати намагатись бути "позитивними", щоб стати щасливішими. Він наполягає на тому, що насправді щасливим людям не треба повторювати собі це перед дзеркалом кожного дня. Що намагання бути завжди позитивним, приносить тільки шкоду, бо кожна неприємність і провал руйнують нашу прекрасну, але нереальну картинку.
Також автор каже про те, що люди повинні прийняти те, що всі не можуть бути особливими й незвичайними, є переможці, і є ті, хто посів друге місце. А ще є ті, хто просто відмовився змагатись. І це нормально, від цього нікуди не дінешся. Всі не можуть бути першими. Треба навчитись програвати, перестати боятись і прийняти факт, що життя повне сюрпризів, не всі з яких приємні. Кладіть на все що не важливо і вкладайте всі сили в те, що справді любите, про що турбуєтесь і буде вам щастя - стверджує автор.
На жаль, книжка яка почалась дуже цікаво і була як ковток свіжого повітря, настільки вона несхожа на всі інші книжки з популярної психології, закінчилась якоюсь банальщиною. Кожна наступна глава була гірша попередньої. Кількість матюків зменшувалась і поступово зійшла нанівець, а кількість штампів зростала. Останні пару глав взагалі читались, як ті книги, про які Менсон на початку так негативно висловлювався.
Підсумовуючи, книжка яку однозначно варто прочитати. Десь три чверті. Потім по бажанню, можна не дочитувати щоб не псувати враження. 7 з 10.
Немає коментарів:
Дописати коментар